На відстані 1000 кілометрів від берегів Португалії розкинулася одна з найзагадковіших структур планети — Комплекс Королівської западини. Гігантська мережа розломів довжиною 500 кілометрів десятиліттями спантеличувала геологів, проте нове дослідження німецького центру GEOMAR нарешті дало відповідь на питання, що саме «пропахало» океанічне дно.
Про народження атлантичного гіганта повідомляє Експерт з посиланням на Science Alert.
Тепло та тиск: як плавилася кора
Раніше вчені вважали, що каньйон — це звичайний розрив земної кори. Проте аналіз зразків вулканічних порід показав куди складнішу картину. Виявилося, що під океанічним дном у цьому районі знаходився потужний мантійний плюм — потік гарячої магми, який буквально розм’якшив тверду породу.
Коли на цей «підігрітий» і ослаблений регіон почали тиснути тектонічні плити, кора тріснула саме в цьому місці. Як пояснює геолог Йорг Гельдмахер, нагріта ділянка стала шляхом найменшого спротиву для колосальних підземних сил.
Невдалий хребет: чому процес зупинився
Дослідження за допомогою гідролокаторів допомогло встановити точний вік западини: вона формувалася в період між 37 та 24 мільйонами років тому. Вчені з’ясували, що:
- каньйон виник через розтягнення плит уздовж так званого Кембриджського термодинамічного комплексу;
- тектонічні сили були настільки потужними, що могли створити новий хребет, але їх забракло на фінальний ривок;
- формування припинилося, коли межа плит раптово змістилася на південь, у бік сучасних Азорських островів.
Шрам на тілі планети
Сьогодні Королівська западина залишається «законсервованим» свідченням того, як мантійні потоки можуть керувати рухом цілих континентів. Це відкриття не лише пояснює походження каньйону, а й допомагає вченим краще зрозуміти механіку виникнення землетрусів та розломів у «слабких» точках океанічного дна.