Зміна клімату і глобальне потепління проявляють себе у різний спосіб. Те, що ми помічаємо найчастіше – вищі температури протягом усього року та зменшення снігового покриву взимку. Але глобальне потепління може змінювати навіть ландшафт навколо. Тривожний приклад цього можна спостерігати поблизу маленького сибірського містечка Батагай у Якутії, пише на сторінках Forbes американський еволюційний біолог із Ратгерського університету Скотт Треверс.
Те, що місцеві мешканці та журналісти гучно охрестили “Воротами до пекла”, вчені називають більш стримано – Батагайська термокарстова западина, або просто Батагайський кратер. Якщо ж подивитися з висоти, то об’єкт виглядає не таким вже й страшним – це доволі великий яр довжиною більше кілометра і до 100 метрів в глибину. Але від звичайного яру Батагайський кратер відрізняється походженням. Його утворили не тимчасові струмки дощової чи талої води, а дещо інше.
Як пише Треверс, у 1960-х роках за радянської влади на цій місцевості було вирубано ліси. Вони слугували такою собі термоізоляцією для товстого шару вічної мерзлоти під ними. Без тіні дерев і опалого листя тонкий грунт почав поглинати більше сонячного тепла, яке одразу ж почало впливати на древню кригу, що лежить трохи нижче. І крига почала потихеньку танути. Верхній шар грунту провалювався, коли крига під ним зникала. І так маленьке провалля поступово розширювалося, руйнуючи ландшафт за принципом ланцюгової реакції, яка підсилює сама себе.
У 1980-х роках кратер вже став достатньо великим, щоб на нього звернули увагу. Сьогодні він продовжує розширюватися, поступово поглинаючи навколишні пагорби. І найгірше те, що зупинити цей процес вже неможливо.
І хоча Батагайський кратер став джерелом цінної наукової інформації про минуле (наприклад, у кратері знайшли добре збережене у вічній мерзлоті тіло дитинчати мамонта), він також потенційно несе загрозу не тільки для місцевого ландшафту. У вічній мерзлоті зберігаються древні штами вірусів і бактерій. У 2016 році вже був прецедент, коли розморожена туша північного оленя спричинила спалах сибірської виразки в російському регіоні Ямал, внаслідок чого десятки людей захворіли, а одна дитина померла.
Крім мікробних проблем, розширення Батагайського кратеру робить свій невеликий внесок у прискорення глобального потепління, яке його ж і породило. Вічна мерзлота утримує тисячі тонн вуглецю та метану. Їх вивільнення в атмосферу стане потужним фактором парникового ефекту.
Чим більше вічної мерзлоти розтане, тим більше цих газів потрапить в атмосферу. А чим більше вуглецю і метану в атмосфері, тим спекотнішою стає погода на землі і тим швидше тане вічна мерзлота. Це замкнене коло, в якому процес пришвидшується на кожному витку.
“З кожним талим шаром кратер Батагайка розкриває реліквії давно втрачених світів, одночасно вивільняючи сили, які можуть змінити наш власний. У цій зяючій рані, вирізаній кліматом і часом, говорить Земля. Питання в тому, чи готові ми слухати”, – пише Скотт Треверс.