Команда науковців повісила пристрій стеження на вагітну акулу біля узбережжя Бермудських островів. Проте через деякий час дослідники виявили свою мітку, що плавала на поверхні води.
Дослідивши дані із пристрою, вчені дійшли до висновку, що вагітну самку проковтнула інша акула. За словами експертів, це перший відомий випадок такого типу вбивства в природі, пише NBC News.
За науковими даними, морська акула (Lamna nasus) може досягати довжини приблизно 4 метри. Ці великі хижаки патрулюють Північний Атлантичний океан, а також частини океанів Південної півкулі, починаючи з Антарктики. Їхні м’язисті, обтічні форми та кутові зуби, схожі на списи, роблять їх грізними хижаками.
Проте досі не було зареєстровано жодного випадку, щоб акула поїдала своїх родичів. “Це перший задокументований випадок такого хижацтва морської акули в будь-якій точці світу”, – заявила провідний автор дослідження, біологиня морського рибальства з Департаменту якості навколишнього середовища Північної Кароліни Брук Андерсон.
За словами дослідників, вагітну самку акули помітили за допомогою супутникового передавача та висувної супутникової архівної мітки (PSAT) поблизу Кейп-Коду. Дані з цих пристроїв були призначені для відстеження глибини та географічного діапазону акули з часом. У той час як супутникові передавачі є постійними, мітки PSAT призначені для того, щоб від’єднатися від тварини через рік після запису даних про її пересування.
Буквально за кілька тижнів до того, як вагітна біла акула мала народити, одна з двох міток, які морські вчені поставили на тварину, спливла на поверхню поблизу Бермудських островів. “Щось пішло дуже не так”, – відразу запідозрила дивину Брук Андерсон.
Дані знайденого пристрою показали цікаву закономірність. Приблизно п’ять місяців інформація про глибину та температуру була нормальною для цього виду акул. Проте в одну мить інформація різко змінилась.
“Раптово температура підскочила навіть на глибині 600 метрів і залишилася високою”, – наголосила Андерсон. Також стала дивною модель пірнання акули.
“Усі дані вказували на той самий висновок: її з’їли”, – додала Брук.
Автори дослідження назвали кількох можливих вбивць. Проте вони звузили коло підозрюваних на основі їх біології. “Це мала бути акула, яка може підняти температуру свого тіла вище навколишньої води. Вона мала бути достатньо великою, щоб завдати смертельних укусів своїй родичці”, – підсумувала біологиня.
Дослідники прийшли до висновку, що біла акула або короткоплава акула мако, ймовірно, проковтнула вагітну самку разом із міткою. “Я припускаю, що це була зріла самка білої акули, ймовірно, більше 4.5 метра”, – сказала Брук Андерсон.
До цього дослідники навіть не думали, що морські акули можуть стати здобиччю.
Експерти встановили, що аномальні показники мітки пояснюються тим, що пристрій провів кілька днів у шлунку тварини-вбивці, доки не вийшов назовні.
Загалом дослідники знайшли та помітили 11 акул-гігантів протягом двох сезонів у Атлантиці. Мета команди науковців полягала в тому, щоб відстежити вагітних морських акул та з’ясувати, куди ці істоти зазвичай пливуть народжувати.
Проте вчені навіть не думала, що розкриють таємницю глибоководного вбивства.