Одвічний супутник нашої планети Місяць вважається серед любителів космосу холодним мертвим шматком каменю. Однак він може приховувати секрети, які можуть серйозно змінити наше уявлення про нього.
Після дослідження зразків, які були доставлені на Землю китайським модулем “Чан’є-5” у грудні 2020 року, вчені виявили там сліди вулканічних процесів, що сталися буквально сотню мільйонів років тому. І це стало приводом поставити питання, чи можуть вони відбуватися в цей час.
У новому дослідженні, оприлюдненому в журналі Science, йдеться про те, що доставлені на Землю зразки датуються 123 мільйонами років тому (плюс-мінус 15 мільйонів років). Для порівняння сумнозвісне падіння астероїда, що вбив динозаврів, відбулося приблизно 66 мільйонів років тому.
123 мільйони років може здатися величезною цифрою для нашого молодого виду, проте за геологічними мірками це майже “вчора”. Раніше вважалося, що вулканічні процеси на Місяці завершилися від 3 до 3,8 мільярда років тому, тобто людям доведеться переглянути свої оцінки на 2,9-3,7 мільярда років.
Апарат “Чан’є-5” доставив на Землю близько 1,7 г місячного ґрунту з області Mons Rümker в Океані Бур. У цих зразках вченим вдалося знайти близько трьох тисяч скляних куль розміром від 20 до 400 мікронів, але лише три з них були датовані 123 мільйонами років.
Для визначення віку породи у геології використовується метод уран-свинцевого напіврозпаду. Оскільки радіоактивний метал втрачаючи свій заряд перетворюється на свинець, вимір їх співвідношення дозволяє оцінити вік породи.
Вважається, що подібні кульки можуть бути сформовані внаслідок ударів метеоритів, через які плавиться порода. Однак у такому разі вони відрізнятимуться від вулканічних своєю внутрішньою будовою та хімічним складом.
Питання про те, що саме змусило мертву кулю каменю проявляти активність, залишається відкритим. Проте вчені припустили, що до цього причетні деякі хімічні елементи.
“Ми виміряли високий вміст рідкісноземельних елементів і торію в цих вулканічних скляних намистинах, що може вказувати на те, що нещодавній вулканізм був пов’язаний з локальним збагаченням теплогенеруючих елементів у мантійних джерелах магми”, — пишуть автори дослідження.
Простіше кажучи, деякі елементи на кшталт калію, фтору, ітрію, лантану та інших можуть виділяти тепло в результаті радіоактивного розпаду. Можливо, цього тепла було достатньо, щоб розплавити породу і привести до локальних невеликих вивержень.
Примітно, що в 2014 році апарат NASA “LRO” сфотографував близько 70 об’єктів на Місяці, які отримали назву “нерегулярні морські плями” (irregular mare patches — IMP), які є невисокими гладкими пагорбами посеред кам’янистої місцевості. Вчені тоді припустили, що вони також можуть бути наслідком вулканічної активності, яка відбувалася менше сотні мільйонів років тому. Оцінка їхнього віку відбувалася за підрахунком кількості кратерів на поверхні — чим менше кратерів, тим молодша структура.
Однак IMP були лише натяком на недавній вулканізм, а кульки з “Чан’є-5” вже є його незаперечним доказом.
Тому дослідники приходять до висновку, що насправді супутник нашої планети може мати куди цікавіший і більш загадковий внутрішній світ, ніж людство вважало до цього. І якщо це так, то можливо, що ці процеси можуть суттєво полегшити його колонізацію.