Нові дослідження показали, що для східної деревної жаби (Hyla orientalis) рівні радіації в Чорнобильській зоні відчуження здаються цілком прийнятними. Як пише IFLScience, хронічний вплив навколишнього середовища не вплинув на їхню тривалість життя, стрес або старіння.
“Я дійсно думаю, що рівні радіації, які наразі присутні в Чорнобильській зоні відчуження, недостатні для того, щоб спричинити помітну шкоду організмам у дикій природі, принаймні в більшості районів Чорнобиля. Я не здивований цим”, – сказав автор дослідження і постдокторант Пабло Буррако. Дослідження опубліковано в журналі Biology Letters.
Команда вчених з 2016 по 2018 рік вивчала популяції тварин, приділяючи особливу увагу східній деревній жабі. Вони відібрали популяції жаб у Чорнобилі, охоплюючи весь градієнт радіоактивного забруднення, присутнього в цьому районі, зібравши понад 200 самців жаб.
У лабораторних умовах вони оцінили вік жаб, кількість поглинутої ними радіації, рівень гормону стресу кортикостерону і визначили швидкість їх старіння, використовуючи довжину теломер як маркер.
Результати не показали жодної різниці між тривалістю життя, швидкістю старіння і показниками стресу в чорнобильських деревних жаб порівняно з тими, хто живе в контрольних районах без радіації. Це вказує на те, що рівні радіації в регіоні більше не достатні для того, щоб викликати хронічні пошкодження.
Автори стверджують, що результати підтверджують роль Чорнобильської зони відчуження як притулку для диких тварин, який необхідно зберегти. Буррако пояснив:
“Навіть якщо невелике скорочення тривалості життя спостерігається в дикій природі, екологічні та еволюційні наслідки можуть бути незначними. Відсутність людей безумовно дала змогу значно збільшити чисельність диких тварин у сучасному Чорнобилі”.
Зазначається, що низькі рівні радіації в даний час мають вирішальне значення, але жаби також адаптувалися, щоб виживати на історичних рівнях. Попереднє дослідження, в якому брав участь Буррако, виявило дивовижний спосіб захисту: вид розвинув меланізм, перетворившись із зеленого на чорний таким чином, щоб захиститися від радіації.
“Це може бути пов’язано з пігментацією жаб, але ми поки що не досліджували цю можливість. У мене склалося враження, що відмінності в пігментації могли бути більш значущими, коли сталася аварія, щоб вижити за дуже високих рівнів радіації в той час, але я згоден, що це все ще може відігравати роль у наші дні”, – сказав Буррако.
Команда вчених хоче продовжити свою роботу, щоб провести найкращу оцінку поточного впливу аварії на дику природу, але тепер наука в регіоні перебуває під новою загрозою через війну.