Хоча в Європі та Північній Америці мешкають ведмеді та вовки, там не вистачає більших видів, що мешкають на африканському континенті. Про це пише IFLScience.
Зазначається, що навіть Азія та Австралазія з їхніми химерними сумчастими не можуть конкурувати з розмірами та обсягами найбільших наземних тварин світу.
Африка може похвалитися найбільшою наземною твариною, яка нині живе, – африканським саванним слоном, найбільшим птахом – страусом, і найбільшим приматом – східною горилою. Тут також мешкають найвища наземна тварина – жираф, а також носоріг і бегемот, вага яких значно перевищує тонну.
Цікаво, що однією з найбільших наземних тварин, що коли-небудь жили, якщо не найбільшою, є Patagotitan mayorum, гігантський завропод, який мешкав близько 100 мільйонів років тому на території сучасної Аргентини. Найбільшими птахами, які коли-небудь жили, були воістину гігантські слонові птахи, які бродили Мадагаскаром, перш ніж вимерли близько 1000 років тому.
Африка, хоча і постраждала від масових вимирань мегафауни, вони там були не такими масштабними, як в інших частинах світу. Коли Homo sapiens вийшов на передній план наприкінці четвертинного періоду, він почав знищувати величезну кількість мегафауни по всьому світу. Однак африканська мегафауна розвивалася разом із ранніми предками людини, і це, можливо, мало вирішальне значення.
У дослідженні, опублікованому 2024 року, було виявлено, що тварини палеотропічного регіону (Африка на південь від Сахари і тропічна Азія) вимирали рідше, ніж представники мегафауни в інших регіонах. Види з інших регіонів, тісніше пов’язані з цими палеотропічними видами, також мали нижчі темпи вимирання. Однак було виявлено, що види, що мешкають на островах, види з великим тілом і види з плоскими ногами, вимирали набагато швидше в міру того, як ранні люди розселялися з Африки. Автори пояснюють:
“Стародавні вимирання в палеотропічному регіоні (до пізнього плейстоцену), спричинені гомінінами, могли відфільтрувати види з уразливими комбінаціями ознак, зробивши палеотропічні види та їхніх непалеотропічних родичів стійкішими до пізнішого антропогенного впливу”.
Зазначається, що спільна еволюція людства й африканської мегафауни зіграла їм на руку, зробивши тварин більш обережними по відношенню до ранніх людей. Вони були краще пристосованими до того, щоб триматися від людей подалі, що допомогло їм еволюціонувати у види, які існують сьогодні.