Більшість пішоходів упевнені: якщо вони бачать автомобіль — то й водій бачить їх. Але це — небезпечна ілюзія. Особливо ввечері, у сутінках, дощ чи сніг, коли видимість на дорозі різко погіршується.
Фотографії, зроблені з точки зору водія, показують шокуючу правду: у темному одязі пішохода практично не видно. На відстані понад 20 метрів він буквально зливається з дорожнім полотном або тінями від ліхтарів. Для водія це — лише силует, який з’являється за мить до фари, коли вже запізно гальмувати.
Світлий чи яскравий одяг одразу змінює ситуацію. Пішохода видно з 60–100 метрів, а світловідбивні елементи (стрічки, брелоки, наліпки) збільшують цю відстань до 150–300 метрів. Це — додаткові секунди, які можуть врятувати життя.
Під час дощу чи туману ситуація ще гірша: краплі на склі, відблиски від зустрічних фар, волога дорога — усе це створює “сліпі зони”. Навіть найуважніший водій може не помітити темну фігуру збоку.
Поліція та експерти з безпеки дорожнього руху постійно нагадують:
Увечері обирайте одяг зі світлими вставками або додайте флікери (світловідбивні елементи).
Переходьте дорогу лише у освітлених місцях.
Якщо ведете дитину — переконайтеся, що вона теж має щось, що видно у світлі фар.
Фото, зроблені в реальних умовах, доводять: навіть на освітленій вулиці різниця між “видно” і “не видно” — це лише один колір куртки чи маленький світловідбивач.
Тож наступного разу, виходячи на дорогу після заходу сонця, запитайте себе: чи впевнений я, що водій мене бачить?
Бо іноді життя залежить не від швидкості — а від видимості.
