У передноворічний період в Україні знову актуальним стало питання: хто ж приносить подарунки дітям — Святий Миколай, Санта Клаус чи Дід Мороз? У Православній церкві України дали чітку відповідь і розвіяли кілька стійких міфів.
Як наголошують у ПЦУ, з усіх трьох персонажів лише Святий Миколай був реальною історичною особистістю, яка жила наприкінці III — початку IV століття на території Римської імперії. Він став архієпископом Мир Лікійських і був відомий своїм милосердям, допомогою бідним і стражденним, чудесами та вірою. Саме за ці діяння його канонізувала Церква.
На противагу йому Дід Мороз і Санта Клаус — вигадані образи, які з’явилися в різні історичні періоди. Дід Мороз — продукт радянської пропаганди, створений у 1930-х роках для витіснення релігійного святкування і знищення образу Святого Миколая. Спершу радянська влада заборонила вшанування святителя, а потім у 1937 році представила новий “новорічний” образ — доброго дідуся з мішком подарунків, який дебютував у Кремлі.
У народній традиції ж українців Мороз завжди був негативним персонажем — уособленням холоду й небезпеки, а не добром. Навіть у фольклорі образ “Морозка” — це сувора, часто загрозлива сила природи.
Ось так виглядав образ “діда Мороза” у міфології давньослов‘янських племен. Він був повелителем зими та морозів. Його називали по-різному, залежно від регіону: Тріскун, Студенець, Карачун, Зимник і, звичайно, Мороз.
Він поставав у образі велетенського злого діда, який виморожував людей разом із худобою та всіма їхніми припасами.
Щоб задобрити Тріскуна-Мороза, для нього приносили жертву. У деяких племен – навіть людську.
У лісі до дерева прив‘язували молоду дівчину. Якщо на ранок її знаходили замерзлу та ще й вкриту льодом чи снігом, це означало, що Мороз прийняв жертву, і люди переживуть зиму.
За віруваннями наших предків, Зимник вночі у люті морози ходив попід вікнами від хати до хати і кликав людей на ім’я. Той, хто відгукувався, вмирав. Вірили, що саме він занапащав урожай.
Звідси і вірування, що чути оклики на своє ім‘я- погана прикмета.
А у мішку “з подарунками” він носив голови мертвих. Його червоний кунтуш — це через те що забризканий кров‘ю… ось так.
Саме це створіння і називали “дід мороз”, цю назву і взяли за основу в Радянському Союзі, щоб замінити Св.Миколая, який принесений був християнами. Про це повідомляють в групі The World of History.
Образ Санта Клауса має інше походження. Він виник із легенд про Святого Миколая, які переселенці з Європи принесли до Америки. Згодом, у 1823 році, з’явилась віршована казка про життєрадісного дідуся з мішком подарунків. А в 1931 році компанія Coca-Cola остаточно сформувала його сучасний вигляд — веселий старий у червоному костюмі з білою бородою.
У ПЦУ наголошують: обирати, “від кого” отримувати подарунки — не просто дрібниця. Це питання цінностей і історичної правди. Святий Миколай — не казковий персонаж, а справжній приклад християнської жертовності та любові до ближнього. Його не варто підміняти вигаданими образами, створеними з релігійною або маркетинговою метою.