У Києві з’явилася перша міні-електростанція – газопоршнева установка потужністю 1,5 МВт. Вона виробляє і електрику, і тепло, що є особливо важливим для лікарень, насосних станцій та інших об’єктів критичної інфраструктури. За словами мера Віталія Кличка, це лише початок: за рік планують встановити ще 15 таких систем та збільшити загальну потужність до 170 МВт.
Але чи цього достатньо для вирішення проблем з енергією в умовах постійних атак?
Що таке розподілена генерація?
Це як мережа маленьких електростанцій, розкиданих містом. Замість однієї величезної ТЕС енергія надходить із багатьох джерел: газових установок, сонячних панелей, вітрових турбін. Така система складніше вивести з ладу, навіть якщо частину станцій пошкоджено.
Київська установка – приклад когенерації: вона виробляє тепло та електрику одночасно. Це зручно, але є нюанс.
Чому цих установок мало?
1,5 МВт – це приблизно для 3-5 багатоквартирних будинків. Навіть 15 таких станцій не зможуть забезпечити ціле місто.
Енергоексперт Юрій Корольчук в інтерв’ю Фокусу називає їх скоріше “острівцями енергії”, ніж повноцінною генерацією. Вони працюють точково та корисні для локальних завдань, але не здатні впоратися із глобальними викликами енергосистеми.
У чому складність великих проектів?
Щоб побудувати великі розподілені об’єкти потужністю від 50 МВт, потрібні мільйони євро та роки роботи. Це дорого, складно та потребує політичної волі.
Окрім того, як каже аналітик Денис Саква, ставка на газові установки створює залежність від газових мереж. Якщо їх буде пошкоджено, міні-станції виявляться марними.
Чи є успіхи?
Україна одержує підтримку від міжнародних партнерів. Наприклад, USAID допомогло передати потужну газотурбінну установку на 28 МВт, яка заробила цього літа. Щоправда, на її встановлення пішло півтора роки.
Що далі?
Міні-станції на газі – добрий крок для забезпечення лікарень, комунальних служб та невеликих районів. Але щоб реально впоратися з дефіцитом енергії Україні потрібні потужні станції на 50–100 МВт, які можна підключати до спільної мережі.
Зараз країна йде шляхом точкових рішень. Але для довгострокової стабільності потрібна стратегія, яка поєднає “острівки енергії” в єдину систему.