Тарас Шевченко став символом української культури, але в особистому житті так і не знайшов спокою. За життя поет пережив кілька сильних закоханостей, які залишили слід у його творчості та долі.
Першим великим почуттям Тараса Шевченка була Оксана Коваленко — дівчина-кріпачка з Кирилівки, яка жила неподалік родини поета. Вона була молодша за нього на три роки.
Їхня дружба так і не переросла у шлюб. У 1829 році Шевченко поїхав із поміщиком Павлом Енгельгартом до Вільно, а вже в 1840 році Оксану видали заміж за кріпака з сусіднього села.
У 1838 році в Петербурзі доля звела Шевченка з Марією Європеус. Саме через роман із цією натурницею він серйозно посварився з художником Іваном Сошенком, який збирався одружитися з нею.
Після цього Сошенко вигнав Шевченка зі свого дому. А сам роман із Марією згодом завершився.
У 1843 році поет познайомився з Варварою Рєпніною у Яготині. Донька князя Миколи Рєпніна-Волконського була старшою за нього на сім років і щиро закохалася в Шевченка.
Втім, сам поет сприймав її радше як близьку духовну людину. Після його смерті саме Варвара профінансувала створення пам’ятника Кобзарю.
Ще одним сильним захопленням стала Ганна Закревська. Вони познайомилися в Березовій Рудці, де Шевченко часто гостював у родині її чоловіка Платона Закревського.
Поет навіть написав її портрет і згадував про неї у листах. Їхній зв’язок завершився після втручання чоловіка Ганни.
Під час заслання у житті Шевченка з’явилася Агафія Ускова — дружина коменданта Новопетровської фортеці. Саме тоді поет написав шість її портретів.
Їхнє спілкування було близьким, але несподівано обірвалося. Біографи припускають, що причиною могли стати чутки про їхні стосунки.
Після повернення із заслання Шевченко намагався побудувати сім’ю. У цей період він закохався у 17-річну акторку Катерину Піунову.
Він допомагав їй із кар’єрою, навчав і навіть написав театральну рецензію. Однак після освідчення зрозумів, що дівчина використала його заради власного майбутнього.
Особливе місце у житті поета також посідала Марія Максимович — дружина його друга Михайла Максимовича. Їхній зв’язок і досі викликає суперечки серед дослідників.
Одні вважають, що між ними було кохання. Інші переконані, що це була лише глибока дружба.
Останнім великим коханням Шевченка стала Ликера Полусмак — 20-річна покоївка. Заради неї він домігся її звільнення з кріпацтва, дарував дорогі подарунки й планував весілля.
Освідчення відбулося 27 липня 1860 року. Проте вже за три місяці стосунки остаточно зруйнувалися.
За однією з версій, Шевченко дізнався про зраду. За іншою — побачив справжні мотиви Ликери.
Невдовзі після розриву Тарас Шевченко помер. Ликера пережила його більш ніж на пів століття і в останні роки життя часто приходила на його могилу в Каневі.