Смерть – невід’ємна частина життя, але вчені про процеси, що відбуваються в мозку, який помирає, не знають практично нічого.
Нейробіолог Джимо Борджигін розповіла Бі-бі-сі Mundo про лабораторний експеримент, коли їй та іншим ученим суто випадково пощастило спостерігати за мозком щурів у момент вмирання. “В одного з щурів спостерігалося активне виділення серотоніну, який може мати галюциногенний ефект”, – поділилася вчена.
У дослідженні 2013 року, проведеному на щурах, підвищену активність кількох нейротрансмітерів зафіксували в піддослідних тварин уже після того, як їхнє серце зупинилося і мозок перестав отримувати кисень.
“Рівень серотоніну підскочив у 60 разів; концентрація “гормону щастя” дофаміну, що спричиняє приємні відчуття, зросла в 40-60 разів; викид норадреналіну, що відповідає за фокусування уваги, також сильно збільшився”, – розповіла вчена й додала, що всі три гормони вийшли на рівень, який у живого щура виявити неможливо.
У 2015 році її команда опублікувала ще одне дослідження, присвячене вивченню мозку вмираючих щурів. “В обох випадках [в момент смерті] у 100% тварин спостерігалася інтенсивна активація мозкової діяльності. Вмираючий мозок приходив у гіперактивний стан”, – констатувала вчена.
А вже 2023 року команда вчених під керівництвом Борджигін провела дослідження на людях. У результатах описано випадки чотирьох людей, які перебували в комі та були підключені до апаратури життєзабезпечення, з електродами для електроенцефалографії.
З дозволу родичів хворих відключили від апаратів механічної вентиляції легенів. При цьому у двох пацієнтів дослідники зафіксували раптовий пік активності мозку, пов’язаної з когнітивними функціями. Були виявлені гамма-хвилі – найшвидші мозкові хвилі, які беруть участь у складній обробці інформації та формуванні пам’яті.
“Коли пацієнту відключають апарат штучної вентиляції легенів, настає так звана генералізована гіпоксія. Так нестачу кисню в крові називають лікарі”, – пояснила фахівчиня.
Генералізована гіпоксія завжди асоціюється із зупинкою серця, бо серце перестає перекачувати кров. “Схоже, що гіпоксія є сигналом для активації мозку. І щойно апарати штучної вентиляції легенів було відключено, мозок двох із чотирьох пацієнтів прийшов в активний стан буквально протягом кількох секунд”, – розповіла вона.
Якщо у щурів учені спостерігали активацію всього мозку, то “у людей активувалися тільки окремі ділянки мозку”. Це були ділянки, пов’язані з когнітивними, свідомими функціями.
Одна з них відома медикам як скронево-тім’яний вузол. “Це задня частина мозку, що відповідає за сенсорне сприйняття. Відомо, що вона пов’язана зі свідомістю, а також зі снами і зоровими галюцинаціями”, – сказала вона.
Ще одна зона, де спостерігалася підвищена активність, називається зоною Верніке, яка відповідає за мову, мовлення і слух, і найактивніше використовується в процесі засвоєння і розуміння письмового та усного мовлення.
“Але найактивнішою частиною, згідно з нашими дослідженнями, є скронева частка мозку, причому з обох боків”, – сказала вчена.
Навколосмертні переживання
Протягом усієї історії людства багато людей, які побували в стані, близькому до смерті, або навіть пережили зафіксовану клінічну смерть, але вижили за допомогою реанімації, розповідали про відчуття, які їм довелося пережити.
Дехто розповідав про те, як у них перед очима промайнуло все життя або згадалися якісь ключові моменти минулого; багато хто бачив яскраве світло; інші залишали своє фізичне тіло, вставали на ноги і бачили все, що відбувається навколо.
У дослідженні 2023 року наголошується, що щонайменше 20-25% людей, які вижили після зупинки серця, розповідали, що бачили світло – а для нейробіолога це очевидний показник того, що в пацієнта була активована ділянка кори головного мозку, що відповідає за зорове сприйняття.
Деякі пацієнти, які вижили, навіть повідомляли, що чули, що відбувалося під час перенесеної ними хірургічної операції, або що говорили лікарі, які прибули на місце автокатастрофи, хоча потерпілі були непритомні.
За словами Борджигін, оскільки протягом століть для констатації смерті основна увага приділялася серцю, сформувалося загальне переконання, що мозок під час зупинки серця працювати перестає.
Хоча зовнішніх проявів мозкової активності під час зупинки серця не спостерігається, стверджувати, що мозок у цей час не функціонує, на її думку, в жодному разі не можна.
“Яким чином стає можливим те, що людина відчуває надзвичайно емоційні, вражаючі психічні переживання: бачить світло, чує голоси, відчуває себе поза тілом, ширяє в повітрі? Адже всі ці відчуття – результат (і свідчення) роботи мозку”, – констатувала вчена.
Поради лікарів, результати нових медичних досліджень, історії пацієнтів і теми профілактики хвороб. Усе про здоровий спосіб життя, медицину та самопочуття — читайте в розділі «Здоров’я».