Учені забили на сполох, з’ясувавши, що вірус гепатиту Е (HEV) може передаватися статевим шляхом і сприяти розвитку чоловічого безпліддя. Дослідження, проведене ними з Університету штату Огайо, було присвячене вивченню інфекційності вірусу у свиней, щоб зрозуміти потенційні наслідки для здоров’я людини. Виявлені ними способи передачі вірусу малюють похмуру картину його небезпеки для людства, пише Tech Times.
Гепатит Е визнано однією з основних причин гострих вірусних інфекцій печінки в усьому світі: за оцінками ВООЗ, щороку ним заражаються 20 мільйонів людей, що 2015 року призвело приблизно до 44 000 смертей. Вірус гепатиту Е передається переважно через забруднену воду і вражає регіони з низьким рівнем санітарії. Однак нещодавні наукові дані відкрили новий, доволі небезпечний та ефективний спосіб, за допомогою якого вірус може потрапити до нас в організм.
У дослідженні вчених, опублікованому в журналі PLOS Pathogens, використовували свиней через схожість їхньої репродуктивної анатомії з людською та їхнього статусу природних носіїв HEV. Дослідники виявили білки вірусу в сім’яниках і РНК HEV у спермі інфікованих свиней, що вказало їм на можливу присутність вірусу в чоловічій репродуктивній системі. Інфекційний HEV був також виявлений у зрілих сперматозоїдах інфікованих свиней.
Цей висновок дозволив їм припустити потенційний зв’язок між HEV і чоловічим безпліддям, оскільки присутність вірусу в організмі значно впливає на життєздатність сперматозоїдів. “Наше дослідження — перше, що демонструє подібний зв’язок вірусу гепатиту Е зі сперматозоїдами”, — каже Куш Ядав, докторант Центру охорони здоров’я тварин, призначених для їжі, і перший автор дослідження. Дослідницька група, використовуючи флуоресцентну мікроскопію, виявила вірусні частинки, пов’язані щонайменше з 19% сперматозоїдів інфікованих свиней. Хоча сперматозоїди можуть бути носіями вірусу, поки неясно, чи може HEV завершити свій цикл реплікації в їхній голівці, заявили автори.
“Ми не можемо сказати, чи сидять вони зовні або всередині сперматозоїдів, — пояснив Ядав, — ми також не знаємо, чи може вірус гепатиту Е завершити цикл реплікації в голівці сперматозоїда, тому ми вважаємо, що вони скоріше носії, ніж сприйнятливі клітини”.
Результати дослідження можуть мати серйозні наслідки, особливо як потенційне знаходження причини для випадків незрозумілого чоловічого безпліддя та його подальшого лікування. Скотт Кенні, старший автор дослідження, наголосив, що в таких випадках пацієнтам необхідно проводити більш ретельний скринінг на HEV. Крім того, дослідження вказує на важливість перевірки сексуальних партнерів вагітних жінок із позитивним тестом на HEV, оскільки передача інфекції статевим шляхом може бути фактором, що сприяє високій смертності, яка спостерігається у вагітних жінок із цим захворюванням.
У HEV є чотири основні генотипи, які заражають людину. Генотипи 1 і 2 трапляються переважно в країнах, що розвиваються, і часто пов’язані зі спалахами інфекції, спричиненими забрудненою водою. Генотипи 3 і 4 більш поширені в розвинених країнах і зазвичай пов’язані із зоонозною передачею вірусу від тварин до людини, часто через вживання недосмаженої свинини або м’яса дичини.
Вакцина проти гепатиту Е (HEV 239) ліцензована і доступна в Китаї, проте в інших частинах світу вона не набула широкого поширення. Ця вакцина показала високу ефективність у профілактиці інфекції HEV, особливо генотипу 1. Незважаючи на успіх, глобальний доступ до цієї вакцини залишається обмеженим, в основному через нормативні та економічні проблеми.
Вагітні жінки, особливо в третьому триместрі вагітності, особливо вразливі до тяжких наслідків інфекції HEV. Інфекція може призвести до фульмінантної печінкової недостатності, при цьому смертність у цій групі досягає 20-30%.
Хоча HEV зазвичай спричиняє гострий гепатит, може виникнути і хронічна інфекція, особливо у людей з ослабленим імунітетом, таких як реципієнти трансплантата органів, пацієнти, які проходять хіміотерапію, або ВІЛ-інфіковані. Хронічна HEV-інфекція може призвести до стійкого запалення печінки і фіброзу, які за відсутності належного лікування в кінцевому підсумку призводять до цирозу.
Свого часу вченими також було зафіксовано випадки передачі HEV під час переливання крові. Це призвело до посилення заходів з перевірки банків крові в деяких країнах, особливо щодо донорів, які можуть наражатися на підвищений ризик носійства вірусу, наприклад, тих, хто нещодавно подорожував в ендемічні райони або вживав недостатньо просмажені продукти зі свинини.
Результати нещодавнього ж дослідження також мають відношення до свинарської галузі, де штучне осіменіння широко використовується для комерційного відтворення свиней. Наявність HEV у донорській спермі може вплинути на репродуктивну ефективність, що призведе до необхідності проведення економічно ефективного скринінгу або вакцинації для запобігання потраплянню вірусу в нові стада свиней. Чи підуть багато виробників свинини на такий крок, залишається невідомим.
Вірусні інфекції у тваринництві можуть мати значні економічні та медичні наслідки, що виходять за межі локальних проблем, завдаючи серйозних збитків державам і незручностей споживчому сектору. Ефективні програми скринінгу та вакцинації мають вирішальне значення для забезпечення здоров’я популяції тварин і безпеки одержуваних від них продуктів. Наприклад, Служба інспекції здоров’я тварин і рослин Міністерства сільського господарства США (APHIS) надає широкі рекомендації з управління та профілактики інфекційних захворювань у домашньої худоби для підтримки стандартів біобезпеки та громадського здоров’я. Однак такі програми, рекомендації та правила є прерогативою урядів багатьох країн, і глобальна безпека подібних продуктів все ще залишається гострим питанням, в той час як у деяких куточках світу вона вже давно перейшла межу між “потенційною” і “смертельною” небезпекою.