Щоразу, коли людина стикається з власною смертністю, вона змінює погляд на своє життя. Палліативна медсестра, що працює в хоспісі Old Colony в Массачусетсі, поділилася списком п’яти найглибших жалів, про які люди розповідають перед смертю, пише Daily Mail.
Провівши з пацієнтами останні три-дванадцять тижнів їхнього життя, вона дізналася про їхній емоційний шлях і відверті зізнання. У кожного було своє переживання: заперечення, страх, гнів, розкаяння і, нарешті, прийняття. Проте, як зазначила медсестра, кожен з них знаходив мир перед відходом.
1. Не прожили життя для себе
Перше й найглибше жаль – це розуміння, що люди не мали сміливості жити так, як хотіли вони самі, а не так, як від них очікували інші. Коли люди усвідомлювали, що їхній час добігає кінця, вони жалкували про нереалізовані мрії та бажання, які залишилися у них в серці. Більшість з них зізнавалися, що не втілили навіть половину своїх прагнень і приймали це з гірким почуттям.
2. Надто багато часу на роботі
Цей жаль найчастіше зустрічався у чоловіків, особливо серед тих, хто все життя присвятив роботі, залишаючи родину на другому плані. Дехто з жінок також відчував подібне, проте особливо часто цей жаль виражали чоловіки старшого покоління, які були єдиними годувальниками у родині. Робота часто забирала більше, ніж вони могли собі дозволити, віднімаючи час у близьких.
3. Тримали почуття всередині
Багато пацієнтів шкодували, що не висловлювали свої почуття, аби уникнути конфліктів або непорозумінь. Їм доводилося підлаштовуватися, жити в компромісах, приховуючи свої справжні емоції, що перетворювало життя на посереднє існування, не дозволяючи досягти повної реалізації себе.
4. Втратили зв’язок із друзями
Багато зізнавалися, що недооцінювали важливість дружби, поки не стало надто пізно. В останні дні вони розуміли цінність старих друзів, проте вже не мали можливості знайти і відновити стосунки. У повсякденному житті, зайнявшись рутинними справами, люди втрачали друзів, віддаючи перевагу нагальним турботам.
5. Не дозволяли собі бути щасливими
Більшість людей усвідомлювали, що щастя – це вибір. Вони визнавали, що через страх змін намагалися переконати себе й інших, що почуваються задоволеними. Проте в глибині душі вони сумували за справжнім сміхом, за безтурботністю і простими радощами. Щастя, якого їм не вистачало, виявилося справою власного вибору.
Медсестра підсумувала свій досвід так: “Життя – це вибір. Це ваше життя. Обирайте свідомо, обирайте мудро, обирайте чесно. Обирайте щастя”. Ці прості, але глибокі слова нагадують про те, що щоденний вибір може змінити хід нашого життя.