Історія пенсії в СРСР почалася набагато пізніше, ніж з’явився Союз – аж влітку 1956 року. До цього такого поняття, як пенсія, для радянських людей не існувало. Цікаво, що пенсійна система навіть в “ідеальному” Радянському Союзі була далека від ідеалу – власне, як і зараз. Розміри виплат для різних категорій громадян відрізнялися, і відмінності ці були далеко не завжди справедливими.
Коли в СРСР стали платити пенсії
Після появи Союзу Радянських Соціалістичних Республік його громадяни почали будувати “світле майбутнє”. Безумовно, було зроблено чимало, і для пенсіонерів 50-х років порівняно з літніми людьми 20-х майбутнє справді стало світлішим. Річ у тім, що такого поняття як пенсії в СРСР до 1956 року – в сучасному розумінні – просто не існувало.
Перші пенсійні виплати за старістю в СРСР з’явилися ще 1928 року, але вони стосувалися не всіх – зокрема, робітників гірничорудної та текстильної промисловості. У середині 1930-х пенсії стали призначати всім міським робітникам і службовцям, але водночас суми найчастіше були символічними і набагато нижчими за прожитковий мінімум.
У 1932 році на законодавчому рівні вперше закріпили пенсійний вік – 55 років для жінок і 60 років для чоловіків. Однак повноцінні перші пенсії в СРСР стали платити 1956-го – 14 липня в СРСР ухвалили закон, який закріпив правила виходу на заслужений відпочинок.
Згідно з новим законодавством чоловіки тепер отримували пенсію з 60 років за стажу щонайменше 25 років, а жінки – з 55 років за стажу від 20 років. Ті, хто працював у важких умовах (наприклад, на Крайній Півночі), а також займався соціально значущою роботою – сюди входили вчителі та лікарі – могли піти на пенсію раніше. Пенсію з 1956 року почали отримувати службовці, а пенсії селянам в СРСР з’явилися лише 1964 року – виплати колгоспникам, незважаючи на важку працю, були набагато меншими.
Який був розмір пенсії в СРСР
За різними даними, розмір виплат залежав від зарплати – у середньому міські пенсіонери отримували від 70 до 120 рублів, а мінімальна пенсія, соціальна, становила 35 рублів. Її призначали тому, хто не мав необхідного стажу.
Колгоспники отримували від 12 до 40 рублів – їх на той час вважали членами кооперативів, і начебто через це вони мали отримувати менше. При цьому пенсійний вік їм зробили більшим: для чоловіків – 65 років, для жінок – 60. Середній же розмір пенсій по країні становив 67 рублів.
Як розраховували пенсії в СРСР? Пенсіонеру (майбутньому) пропонували один із варіантів:
- взяти за основу своєї пенсії оклад за рік до виходу на пенсію;
- розрахувати свою середню зарплату за будь-яку п’ятирічку з десяти років безперервної роботи.
До речі, за безперервний стаж надавали надбавки: 10% за 15 років, 20% – за 25 років роботи на одному місці за загального стажу в 35 років. Але в будь-якому разі ці виплати не могли перевищувати максимальні 120 рублів. Щоправда, тільки для “простих смертних”.
Була в Союзі і “каста привілейованих”, куди входили власники “персональних пенсій“. “Персональні виплати” отримували великі вчені, Герої Радянського Союзу і Соціалістичної Праці, повні кавалери ордена Слави, а також і старі більшовики, відставні військові та керівники різних рівнів, зокрема, секретарі ЦК КПРС, кандидати в члени Політбюро та інші. Так от, розмір “персональної пенсії” міг бути від 140 і до 500 рублів.
Трохи підвищилися пенсійні виплати у 80-х роках – пенсії в СРСР 1985 року становили 70 рублів. Але колгоспники все одно отримували менше – близько 47 рублів.
На радянську пенсію в 67-72 рублі можна було купити приблизно 17 кілограмів м’яса (тоді кілограм м’яса коштував 4 рублі). Щоб зараз пенсіонеру купити 17 кг м’яса (візьмемо його середню вартість 250 грн/кг), то потрібно мати пенсію приблизно 4250 грн. За даними Опендатабот, середні пенсії в Україні становлять 6 341 гривню. Але при цьому кожен третій пенсіонер отримує пенсію в 3 340 гривень, тобто, 32,3% мають пенсію на рівні 3-4 тис. грн. 3,9% пенсіонерів – не мають навіть 3 тисяч гривень.