В Україні банки зобов’язані стежити за тим, щоб їхні клієнти не використовували рахунки для сумнівних чи незаконних операцій. Якщо банк бачить ознаки підозрілої діяльності, він може не лише тимчасово заблокувати картку, а й повністю розірвати відносини з клієнтом — тобто закрити рахунок. Верховний Суд підтвердив, що такі дії законні, якщо ризики справді високі та доведені.
Історія, яку розглянув Верховний Суд, почалася з того, що АТ «Райффайзен Банк» вирішив припинити співпрацю з клієнткою та закрити її рахунок. Причиною стало те, що банк побачив у її фінансовій активності ознаки неприйнятно високого ризику: кошти надходили від багатьох людей без ідентифікації, операцій було більше, ніж указано в анкеті при відкритті рахунку, а реальні суми не відповідали тим джерелам доходів, які клієнтка назвала банку. За законом такі ознаки можуть свідчити про можливі спроби відмивання грошей чи іншу підозрілу діяльність. Тому банк ухвалив рішення закрити рахунок.
Клієнтка звернулася до суду, стверджуючи, що банк не довів факту підозрілих операцій і неправомірно заблокував картку. Вона просила визнати дії банку незаконними. Однак суд першої інстанції, а потім і апеляція дійшли висновку, що банк діяв у межах закону, оскільки мав достатньо доказів невідповідності заявлених джерел доходів фактичним операціям.
Верховний Суд підтвердив рішення попередніх інстанцій. Суд пояснив, що українське законодавство у сфері фінансового моніторингу дає банкам право самостійно припиняти відносини з клієнтом, якщо рівень ризику вважається неприйнятно високим. Це не просто право, а й обов’язок банку – реагувати на фінансові операції, що можуть виглядати підозрілими, і проводити більш ретельну перевірку клієнтів.
У цій справі банк провів детальний аналіз діяльності клієнтки: вивчив усі операції за кілька місяців, порівняв їх з її офіційними доходами та інформацією, яку вона надала під час відкриття рахунку. Виявилося, що на її рахунок регулярно надходили кошти від різних людей через сервіси, де відправників не можна ідентифікувати. Згодом ці гроші часто переводилися на інші картки, виводилися готівкою або використовувалися для онлайн-розрахунків. Загальні суми та характер операцій значно перевищували заявлені клієнткою можливості. Це дало банку підстави сформувати «обґрунтовану підозру», про що він склав відповідний висновок.
Верховний Суд зауважив, що в таких ситуаціях банк не зобов’язаний доводити, що клієнт справді здійснював незаконні дії. Достатньо того, що його операції мають ознаки високого ризику, передбачені законом. Саме тому рішення про закриття рахунку було визнано законним.