“Енергоатом” уклав два нові контракти на десятки мільйонів гривень для підбору топменеджменту. Експерти вже назвали ці витрати сумнівними та поставили під питання їхню доцільність.
АТ “НАЕК “Енергоатом” підписало два договори на послуги із забезпечення персоналом на загальну суму 28,71 млн грн. Як зазначає видання “Наші гроші”, відповідна інформація з’явилася у системі Prozorro.
Йдеться про пошук та добір кандидатів на посади голови та членів правління компанії. Саме ця закупівля викликала хвилю критики, адже в “Енергоатома” вже є власний HR-відділ.
Голова Союзу споживачів комунальних послуг Олег Попенко заявив, що така практика для державних компаній не нова. За його словами, уряд раніше також залучав сторонні компанії для формування наглядових рад.
Попенко вважає, що ринок таких фахівців надзвичайно вузький, тому зазвичай призначають людей, яких і так добре знають у системі. Він наголосив, що подібні конкурси часто виглядають формальністю.
Експерт прямо назвав ці витрати нецільовим використанням коштів. На його думку, майже 29 млн грн на пошук кандидатів — це занадто велика сума для такого процесу.
Він також нагадав, що раніше “Енергоатом” уже витрачав значні кошти на страхування членів наглядової ради. За його словами, тоді йшлося приблизно про 18 млн грн.
Економіст і президент Міжнародного інституту свободи Ярослав Романчук також розкритикував підхід компанії. Він назвав такі контракти частиною великої системи управління держмонополіями.
Романчук заявив, що державні монополії часто обростають мережами підрядників і посередників, які працюють у межах системи розподілу ресурсів. На його думку, це не завжди є прямою корупцією, але створює закритий механізм управління.
Експерт переконаний, що якби конкурси були відкритими та справді міжнародними, до них могли б долучатися сильні фахівці з Європи. Це, за його словами, дозволило б оновити систему корпоративного управління.
Він навів приклад Національного банку України, де, на його думку, можна було б залучати фахівців рівня Лешека Бальцеровича або інших європейських технократів. Такий підхід міг би дати більше шансів на модернізацію.
За словами Романчука, якщо мета полягає у реальних змінах, тоді потрібно прибирати замкнуту систему призначень. Якщо ж завдання — лише зберегти контроль над держмонополією, тоді подібні конкурси цілком вписуються у нинішню модель.
