Україна вирішила продати державні протезні заводи, які приносять сталий прибуток. Адже до кінця війни та ще й тривалий час після неї такі підприємства матимуть удосталь замовлень. Вже у середу, 10 липня, мають відбутись торги по “Дніпропетровському експериментальному протезно-ортопедичному підприємству”.
Про це йдеться у журналістському розслідуванні медіа-ресурсу nashemisto.dp.ua.
Зазвичай держава намагається збути неприбуткові підприємства, щоб не витрачати зайвих грошей на цей баласт. Однак Дніпропетровський протезний завод до розряду баластів аж ніяк віднести не можна. Так, 2022 рік він завершив із доходом понад 37 млн грн. А вже за підсумками 2023 вийшов на дохід маже 90 млн грн. Не гірше в нього йдуть справи і цьогоріч (зважаючи на профіль підприємства, мабуть доречно додати “на жаль, не гірше”). Лише за перший квартал 2024 року підприємство отримало майже 33 млн грн доходу.
В оголошенні про його продаж розписують принади товару: крім, власне, виробництва, у підприємства є свій реабілітаційний центр та філії у Кривому Розі і Запоріжжі. На продаж виставлений увесь цей комплекс, що включає усе нерухоме та рухоме майно підприємства.
Відповідно до умов продажу, новий власник не матиме права:
- упродовж 10 років змінювати профіль діяльності підприємства;
- протягом 6 місяців скорочувати персонал.
Крім того, він повинен буде упродовж перших шести місяців після набуття права власності погасити всі зарплатні борги та заборгованість перед бюджетом.
Звідки в успішного підприємства виникли борги?
Згідно з офіційними даними, які є у відкритому доступі, підприємство наразі має такі борги:
- заборгованість з виплати зарплати – 929 тис. грн;
- заборгованість перед бюджетом – 1,2 млн грн;
- борги за товари від контрагентів – 41,8млн грн.
За словами аудитора Михайла Крапивка, заборгованість із зарплати та перед бюджетом невелика. Вона дорівнює боргам одного місяця. А от звідки взявся такий борг перед постачальниками – незрозуміло. Але він є. Підприємство заборгувало двом постачальникам майже 42 млн, які вже позивались до нього в суді і виграли позови. Отже, борги треба повертати.
Але, маючи такий стабільний дохід, підприємство могло би повернути ці гроші за кілька місяців і вже далі працювати без тягаря боргів, приносячи користь державі.
До речі, Дніпропетровський протезний завод – не єдине підприємство такого профілю, яке держава вирішила продати саме тоді, коли запит суспільства на протезування став найвищим. У лютому поточного року було виставлено на продаж Київське протезно-ортопедичне підприємство. А наприкінці минулого року було продано аналогічне підприємство у Хмельницькому.
Ніхто з державних чиновників так і не дав відповіді на запитання: навіщо рубати курку, яка несе золоті яйця? Або скільки коштуватимуть ті протези ветеранам після того, як їх виробництво перейде у приватні руки? І чому саме тепер, коли виготовлення протезів набуло масового характеру і стало дуже прибутковим бізнесом, протезні заводи так активно почали розпродавати? Та оскільки такі заводи продають, то, очевидно, це комусь дуже треба.