Скільки разів ви чули, що довга робота двигуна на холостому ходу — прямий шлях до капремонту? Мовляв, олива не качається, тиск падає, деталі труться “насухо”.
Цей страх міцно засів у головах водіїв. Але реальність, як це часто буває, значно спокійніша.
Сучасні автомобільні двигуни здатні працювати на мінімальних обертах годинами — фактично до повного вичерпання пального — без критичної шкоди для механіки. Інженери давно врахували режим простою в заторах, і масляні насоси забезпечують необхідний тиск навіть на холостому ходу. Ба більше, для внутрішніх деталей мотора це один із найлегших режимів роботи: немає навантажень, різких обертів і пікових температур.
Проблема криється зовсім не там, де її шукають.
Найбільше під час тривалого простою страждає не «залізо», а моторна олива. Постійний нагрів від вихлопної системи підігріває картер, а невеликий об’єм мастила в сучасних двигунах призводить до швидшого старіння його хімічного складу. У міських заторах цей процес прискорюється: двигун працює, кілометри не намотуються, а ресурс оливи тихо тане.
Саме тому орієнтуватися лише на пробіг — помилка. Значно точнішим показником є мотогодини. Якісна синтетична олива розрахована в середньому на 250–300 мотогодин роботи двигуна. У реаліях великого міста це відповідає приблизно 9 тисячам кілометрів, а не звичним 15 тисячам, які часто вказують у сервісних книжках.
Якщо автомобіль більшість часу проводить у заторах, механіки радять скорочувати інтервал техобслуговування до 7–8 тисяч кілометрів. Саме цей підхід роками використовують таксисти — і недарма. За правильного догляду двигуни спокійно проходять 500 тисяч кілометрів без капітального ремонту.
Тож боятися холостого ходу не варто. Варто боятися лише одного — вчасно не міняти оливу. І так, світлофори тут ні до чого.