Україна відчуває брак людей на фронті, і однією зі складових є те, що військовослужбовці масово залишають свої частини і йдуть у СЗЧ (самовільне залишення частини). Як пише The Guardian, точна цифра є військовою таємницею, але офіційна влада визнає, що їхня кількість велика.
Так, один із бійців розповів виданню, що на початку російського вторгнення пішов добровольцем і “був готовий віддати своє життя”, проте з часом його ставлення змінилося.
Росіяни розбивали позиції ЗСУ в пух і прах, а старші командири віддавали нереальні накази. Так, під час оборони однієї з будівель йому на плече впала панель. Йому просто зробили укол, щоб зменшити біль, а потім сказали повернутися на фронт. “Я зрозумів, що я ніхто. Просто номер”, – каже боєць. У травні того ж року він залишив свій пост, щоб пройти курс лікування, і не повернувся.
“Усі втомилися. Настрій змінився. Раніше люди обіймали солдатів на вулицях. Тепер вони бояться, що їх призвуть в армію”, – каже він.
Інший військовий розповів, що брав участь у наступальних операціях на півдні Миколаївської та Херсонської областей. Взимку 2022 року він посварився з новим командиром, безуспішно просив про переведення і отримав поранення.
“Я дійшов до точки кипіння. І я вирішив піти туди, де мене ніхто не знайде”, – каже він.
Він додав, що знову візьме до рук зброю, якщо росіяни увійдуть у його місто, або якщо українська армія стане по-справжньому реформованою в стилі НАТО, з найкращими генералами. На запитання, чи щасливий він, він відповів: “Я живий. Чим довше триватиме війна, тим більше буде таких, як я”.
Ольга Решетилова, уповноважений України із захисту прав військовослужбовців, сказала, що розуміє, чому деякі люди йдуть у самоволку.
“Це природно в ситуації, коли три роки йде велика війна. Люди виснажені. Вони хочуть бачити свої сім’ї. Їхні діти ростуть без них. Стосунки руйнуються. Дружини і чоловіки не можуть чекати вічно. Вони почуваються самотніми”, – зазначає вона.
За її словами, у багатьох військовослужбовців нестійке психічне здоров’я, і невеликий конфлікт зі старшим офіцером міг “спровокувати” їх на втечу з частини.
“Це складна і заплутана проблема. Ми не можемо вирішити її за допомогою кримінального покарання. Якщо постане вибір між смертю і в’язницею, звісно, в цей момент ви оберете друге”, – сказала вона.
Як розповів Андрій Гребенюк, сержант-майор піхотного батальйону, що воює в донецькому обласному місті Велика Новосілка, солдати йдуть у СЗЧ “досить часто”.
“Деякі повертаються. Деякі ні… Справа не стільки в пораненнях, скільки в моральному дусі. Їм потрібне психологічне перезавантаження. Вони йдуть до своїх родин і знову з’являються через кілька місяців”, – розповів він.