Захисник 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади Ярослав Галас розповів, що серед бійців ЗСУ дедалі частіше спостерігається виснаження та демотивація. Він наголосив, що хоча початкова мотивація, яка підштовхує людину приєднатися до війська, є важливим чинником, вона має короткострокову дію.
“Початкова мотивація — це лише поштовх. Далі, коли боєць опиняється на передовій, починаються реалії, де мотивація може швидко зникнути. Тоді на перше місце виходить розуміння, що служба — це робота, важка і небезпечна, але необхідна,” — поділився Галас.
Він підкреслив, що коли військовий сприймає службу як буденну роботу, стає легше. “Поступово ти починаєш цінувати те, чого раніше не помічав: товариші, які стоять поряд, і прямі, чесні відносини без зайвих прикрас,” — додав боєць.
Галас зазначив, що найпотужнішим джерелом підтримки для військових залишаються їхні близькі. “Я завжди питаю хлопців, за що вони воюють, і всі відповідають — за сім’ю, за рідних. Підтримка з тилу — це те, що допомагає вистояти. Але це випробування стосунків на міцність, і не всі його проходять,” — підсумував він.
Говорячи про проблему демобілізації, він вказав на критичний дефіцит нових бійців, які готові замінити тих, хто воює з початку війни. “Мобілізаційний резерв є, але мотивованих добровольців більше немає. Чоловіки не хочуть йти на фронт, і їх можна зрозуміти,” — пояснює Галас.
Основною проблемою він називає страх перед смертю та невизначеність строків служби. “Якби люди знали, що служба обмежена річним контрактом з навчанням і відпусткою, багато хто пішов би добровільно. А зараз відсутність чітких строків лише підсилює опір мобілізації,” — заявив він.
Галас також критично висловився про скасування кримінальної відповідальності за самовільне залишення частини. “Це дає сигнал, що втекти можна безкарно, а потім повернутися, коли захочеться. І це, зрозуміло, демотивує тих, хто залишився на позиціях,” — підкреслив він.
Щодо економічного бронювання, Галас заявив, що воно перетворюється на механізм, коли заможні можуть уникати служби, тоді як інші змушені залишатися на фронті. “Це підриває довіру до влади та створює глибоке розчарування серед військових. Влада начебто хоче, як краще, а виходить, як завжди — тільки гірше,” — підсумував він.