Як стало відомо з публікації в соціальній мережі, що ветерану без обох ніг ТЦК надіслало повістку, попри те, що у них в документах є його страва, де чітко вказано про втрату ніг.
Так от, саме цей захисник, який отримав каліцтво під час бойових дій, захищаючи свою країну, й оприлюднив несправедливе ставлення ТЦК, а особливо те, як неуважно вони працюють, що надсилають повістки ветеранам, яким самі ж ставили штампи про те, що вони не можуть виконувати обов’язки на війні, тобто виключення з військового обліку.
Як видно з тексту ветерана, що попри втрату ніг, він регулярно відвідував ТЦК, а окрім цього займається волонтерством, збираючи кошти для військових через соціальні мережі.
Тобто, в ТЦК все чудово розуміли та знали, але невідомо з яких причин надіслали повістку людині, яка уже була на війні та отримала каліцтво – втрату ніг.
Мабуть й справді, як написав ветеран, робітники ТЦК просто засиділися на своїх робочих місцях в затишних кабінетах і їх давно треба б було поміняти на ветеранів. Тим часом самих працівників відправити на фронт – можливо так вони зрозуміють всю ситуацію.
Далі йде текст публікації ветерана, він пише наступне:
“Це повістка, де мій рідний Деснянський ТЦК та СП пише, що я згідно законів про військовий обов’язок та про мобілізацію маю зявитись до них. Моя справа розрослась на гарний том різноманітних військових документів. І це попри те, що я півроку ходив туди як на роботу і бляха штамп у моєму військовому квитку про виключення з військового обліку ставили вони ж… Повістку до слова просто тупо приклеїли до квитанції за комуналку.
Шановний Деснянський ТЦК! Я перебуваю закордоном на протезуванні, бо підвернув ногу поки біг до кабінету воєнкома… Тому на визначену дату я не встигну:((( Після повернення звісно ж прийду в гості, хочу подивитись як ви там служите. Тому до зустрічі!
Без претензій, просто ця ваша імітація служби уже відверто підзадовбала. Якщо ви просто робите тупу розсилку навіть не дивлячись у справу особи, то давайте ми вас змінемо на онлайн-бот, а вас відправимо у бойові підрозділи, бо дивлюсь ви щось дуже втомились служити у теплому київському кабінеті…”