Процес мобілізації в Україні супроводжується активною роботою груп оповіщення на дорогах загального користування. Питання про те, наскільки законним є перекриття руху транспорту та хто саме несе відповідальність за такі обмеження, часто стає предметом дискусій серед водіїв та юристів.
Під час Години запитань до уряду у Верховній Раді заступник міністра оборони Іван Гаврилюк надав чіткі роз’яснення щодо механізму ухвалення таких рішень та технічного забезпечення працівників територіальних центрів комплектування (ТЦК).
Він зазначив, що зупинка транспортних засобів та обмеження руху на певних ділянках доріг не є самовільною ініціативою окремих підрозділів. Рішення про перекриття руху транспорту спільними групами, до складу яких входять працівники ТЦК та СП разом із представниками Національної поліції, ухвалюються на рівні місцевих рад оборони.
“Стосовно зупинки транспорту, прямо відповідаю: рішення ухвалюються місцевими радами оборони для виконання плану мобілізації”, – наголосив Гаврилюк.
Заступник міністра прямо підкреслив, що будь-які дії щодо зупинки транспорту на трасах або в межах населених пунктів мають під собою підгрунтя у вигляді офіційних рішень колегіальних органів оборони.
Окрему увагу під час виступу було приділено питанню прозорості роботи працівників ТЦК. Використання нагрудних камер (бодікамер) є важливим інструментом для запобігання конфліктним ситуаціям та фіксації можливих порушень з обох сторін. Проте, як з’ясувалося, наразі спостерігається певний дефіцит цього обладнання.
За словами Гаврилюка, у розпорядженні територіальних центрів комплектування є певна кількість відеореєстраторів, проте їх на сьогодні не достатньо, щоб забезпечити абсолютно кожного працівника відомства індивідуальним пристроєм.
“У кожному ТЦК є певна кількість бодікамер, але їх не достатньо, щоб ними був забезпечений кожен працівник”, – пояснив він.
Попри цей технічний виклик, Міністерство оборони впровадило правило: у кожній групі оповіщення, яка працює на дорогах або в громадських місцях, обов’язково має бути хоча б одна бодікамера.
Такий підхід дозволяє здійснювати відеофіксацію процесу спілкування з громадянами та перевірки військово-облікових документів навіть за умов обмеженого ресурсу. Відеозаписи з таких камер можуть бути використані як доказова база у разі виникнення спірних ситуацій або під час розслідування скарг на дії представників груп оповіщення.