Після того, як хвилювання від українського рейду в Курську область вщухло, основний наступ Росії на фронті знову почав домінувати. Українські війська відступають під тиском повільного просування російської армії на Донбасі, де вона має значну перевагу в чисельності та вогневій силі.
Як пише The Economist з посиланням на українські джерела, українські сили вийшли із Вугледару, а на Торецькому напрямку триває боротьба, однак станом на сьогодні значного просування там не зафіксовано. Тим не менш, Росія все ще не змогла захопити важливі міста, такі як Часів Яр і Покровськ. Останній залишається ключовим логістичним вузлом для України, але російські війська застрягли у боях за нього. Протягом серпня активно обговорювалося можливе швидке падіння Покровська, але російський наступ сповільнився, і за останні три тижні не було значних територіальних здобутків.
За словами Ніко Ланге, колишнього німецького чиновника з оборонних питань, Росія не має достатньо сил для проведення повномасштабного наступу на Покровськ, незважаючи на близькість артилерії до міста. Взяття Покровська дозволило б Росії продовжити наступ на центральну Україну та погіршити логістику на півдні Донбасу. Однак навіть у разі успіху, операція може тривати кілька місяців і завдати великих втрат російським військам.
Незважаючи на побоювання щодо можливого колапсу української оборони, Київ продовжує стратегію поступової здачі територій, одночасно завдаючи максимальних втрат ворогу. Російські втрати, особливо в людях та техніці, зростають до тисячі солдатів на день, а запаси радянської бронетехніки можуть закінчитися вже наступного року. Інститут вивчення війни повідомляє, що в боях за Покровськ Росія втратила щонайменше п’ять дивізій бронетехніки, що значно послаблює її позиції.
Також фіксується зниження російської переваги в артилерії, хоча вона все більше залежить від ненадійних боєприпасів з Північної Кореї. Якщо на початку року співвідношення артилерійських обстрілів було 10:1 на користь Росії, то зараз цей розрив скоротився до 2,5:1. Це стало можливим завдяки збільшенню поставок снарядів від союзників та власному виробництву України, а також успішним ударам по російських складах боєприпасів. Втім, видання наголошує, що РФ не досягла головної мети наступу:
“Попри нинішню зневіру щодо перспектив України, Росія далека від досягнення своєї головної мети – встановлення контролю над Донецькою та Луганською областями до кінця цього року. І попри те, що РФ поставила за мету вибити українські сили з Курської області до початку цього місяця, тепер виглядає так, ніби це займе набагато більше часу та потребує значно більших сил”.
Як зазначає Ланге, Росія досягає успіхів у “інформаційній війні”. Ідея про те, що Україна не може перемогти, все більше стає самореалізованим пророцтвом, яке використовують західні лідери як виправдання для обмеження військової підтримки. Спостерігається закономірність: обіцяна допомога надходить із запізненням або взагалі не надається. Як зауважив американський аналітик Філліпс О’Браєн, обсяг військової допомоги Україні з боку США цього року помітно зменшився порівняно з 2023 роком.