На східному фронті російські війська запрягають коней і віслюків, які були головною опорою на полях битв у минулі століття, щоб протистояти українським бійцям. Це може здатися кумедним, але у такої незвичайної тактики окупантів є пояснення, пише The Wall Street Journal.
Зазначається, що коні та віслюки перевозять припаси та солдатів, допомагаючи уникнути уваги з боку українських безпілотників. Їх використання росіянами свідчить про те, що високотехнологічна війна вимагає творчого підходу.
У виданні підкреслили, що безпілотники стали домінуючою зброєю на війні в Україні. Через це обом сторонам довелося спішно адаптуватися. Деякі рішення включали в себе роботу над передовим обладнанням, таким як лазери або електронні перешкоди, спрямовані на знищення апаратів. Інші рішення були більш грубими і готовими: від дробовиків, щоб збивати дрони з неба, до грубих сітчастих щитів, що приварюються до автомобілів.
“Росіяни дуже винахідливі. Зараз війна – це безпілотники й артилерія. Щойно їхня техніка наближається до лінії фронту, українці знищують її”, – сказав журналістам український сержант Ігор Візиренко після того, як уперше побачив окупантів на конях на кадрах із безпілотника.
Захисник поділився, що українські військові використовують ручні візки для переміщення деревини, припасів і навіть поранених на кілометри до лінії фронту і назад. Завдяки цьому військову техніку можна тримати поза зоною дії російських безпілотників.
Журналісти зазначили, що рота Візиренка, яка входить до складу 21-го окремого мотопіхотного батальйону, вже майже рік обороняє місто Часів Яр.
“Міста більше не існує. Його зрівняли з землею”, – поділився молодший сержант із позивним “Манюня”.
У виданні додали, що в зруйнованих містах солдати переважно пересуваються пішки або використовують компактніший і спритніший транспорт, включно з мотоциклами та квадроциклами. Росіяни також використовують окремих солдатів, яких українці називають “верблюдами”, для перекидання боєприпасів та інших вантажів.
Аналітики в розмові з журналістами заявили, що ефективність таких методів, які зумовлені скоріше необхідністю, ніж творчим підходом, обмежена.
“Я не впевнений, що реанімація старих технологій – сіток, рушниць, коней – відбувається з власної волі. Це відчайдушні спроби впоратися з безпілотними літальними апаратами”, – пояснив професор стратегічних досліджень в Університеті Сент-Ендрюс у Шотландії Філіпс О’Браєн.