Якщо російська стратегія – це залякування сусідів і демонстрація м’язів, то Ту-160 та Ту-95МС — її головні “важковаговики”. Станом на 18 листопада кількість цих літаків на двох ключових авіабазах у європейській частині Росії різко зросла. Про це повідомляє OSINT Telegram-канал Tracking.
Що там у них на авіабазах
Авіабаза “Оленья” в Мурманській області наразі виглядає як плацдарм для повітряного армагеддону: 12 бомбардувальників Ту-95МС і 8 Ту-160. На авіабазі “Енгельс-2” у Саратовській області зафіксували 4 Ту-95МС і 2 Ту-160. Для повної картини додаємо “Дягілєво” в Рязані: там стоять ще три Ту-95МС. Загалом це 29 одиниць стратегічних бомбардувальників, готових до виконання своїх місій.
Цікаво, що “Оленья” раніше була відома як база морської авіації. Нині ж це майданчик для літаків, які здатні запускати крилаті ракети, долаючи тисячі кілометрів.
Ту-160: чорний лебідь чи просто “понти”
Ту-160, відомий як “Білий лебідь”, є найважчим у світі бомбардувальником із змінною геометрією крила. Він може нести ядерну або звичайну зброю, має дальність польоту понад 12 000 кілометрів і здатний розвивати швидкість до 2 000 км/год. Здавалося б, ідеальна зброя для демонстрації сили. Але OSINT-аналітики зауважують, що використання цих літаків нічим не відрізняється від можливостей Ту-95МС.
“Підсилення” у вигляді Ту-160 може бути радше психологічною грою. Інформації про те, що літаки оснащені крилатими ракетами Х-101 чи іншими видами озброєння, наразі немає. Також відсутні дані про нові передислокації для спорядження літаків.
Що означає це для України
Незважаючи на нарощування кількості літаків, їхня ефективність у теперішньому конфлікті викликає питання. Українська ППО продовжує успішно перехоплювати більшість ракет, запущених із російських стратегічних бомбардувальників. Однак такі демонстрації сили з боку Росії — це більше про політичний шантаж і спроби посіяти паніку.
Аналітики наголошують, що реальна загроза може з’явитися лише в разі масштабного передислокування чи активного спорядження цих літаків. До того ж, наявність такої кількості бомбардувальників біля кордонів свідчить про те, що Кремль не відмовляється від тактики повітряного терору.