Парламент Японії приймає бюджет із рекордними видатками на оборону: 6,8 трильйона ієн, що становить близько 51,8 мільярда доларів. Через п'ять років оборонний бюджет країни стане третім у світі після США та Китаю.
Ще десять років тому у стратегії національної безпеки Японії Росія позиціонувалася як партнер, з яким треба розвивати взаємовигідні відносини з метою забезпечення стабільності у регіоні. Зараз у новій редакції цього документа вона розглядається як фактор, що «викликає занепокоєння». Що називається – відчуйте різницю, пише видання haggin.az
Однак було б несправедливо списувати все на війну в Україні, хоча ці дії Москви, які в Токіо з перших днів вважають порушенням міжнародного порядку, вони лише прискорили повзучу ремілітаризацію Японії, яка у тій чи іншій формі триває вже понад тридцять років.
Парламент Японії приймає бюджет із рекордними видатками на оборону. Через п’ять років оборонний бюджет країни стане третім у світі після США та Китаю.
Довгий час у Японії вважали, що в американо-японському союзі, який відіграє важливу роль у формуванні порядку денного безпеки в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, Токіо відведено роль щита, а США – це спис. Але економічна могутність країни неминуче вимагає і нарощування її військово-політичного потенціалу, а тому зараз у правлячих японських елітах вважають, що Японія має повернутися до лав великих держав не тільки розмірами економіки, а й військовою потужністю.
Потужне прискорення цього процесу надав другий термін прем’єрства Сіндо Абе з 2012 до 2020 року. І хоча йому не вдалося переглянути Конституцію Японії у бік її мілітаризації та розширення можливостей японських сил самооборони на міжнародній арені – але зроблено на цьому шляху було чимало. У нинішній стратегії національної оборони передбачено збільшення військового бюджету Японії з нинішніх 1,24% ВВП до стандартів НАТО, тобто 2%.
Крім того, там сказано, що Токіо залишає за собою право на нанесення контрударів територією противника у разі загрози власним рубежам. А 2021 року нинішній прем’єр Фуміо Кісіда, вірний послідовник курсу Абе у військовій сфері, заявляв, що Японія може в майбутньому вдатися до стратегії превентивних ударів по військових базах опонентів. Від показної миролюбності японська політична риторика відвернулася на 180 градусів, повністю відхиливши статус, нав’язаний їй після розгрому у Другій світовій війні.
Японський флот, все ще сором’язливо іменований «морськими силами самооборони Японії», сьогодні займає четверте місце у світі з усіма шансами в найближчому майбутньому витіснити з третього ВМФ Росії, що вже поступається японцям з низки найважливіших аспектів. При цьому якщо вважати сили саме на Тихому океані, то Токіо має суттєву перевагу на морі над Росією вже протягом багатьох років.
Японія будує свої підводні човни, які вважають найбільш тихими у світі. Протиракетна оборона забезпечена чотирма есмінцями, на яких стоять американські системи «Іджіс». Японія побудувала два вертольотоносці, а потім переобладнала їх, по суті, у легкі авіаносці, які будуть озброєні американськими винищувачами Ф-35Б, і таке інше. Тобто це вже не флот самооборони, а флот, який у разі потреби може виконувати й серйозні наступальні завдання.
Те саме стосується і сухопутних сил самооборони, чудово оснащених новітніми зразками озброєнь, більшість з яких виготовлено в самій Японії. І Сіндзо Абе зумів продавити в парламенті закон про те, що всупереч колишньому раніше ці сухопутні сили можуть використовуватися в закордонних операціях. Як самостійно, так і у складі багатонаціональних сил того ж QUAD, що об’єднує США, Індію, Австралію та Японію.
А на озброєння цих сил самооборони найближчим часом надійдуть американські крилаті ракети Tomahawk, на закупівлю яких в японському бюджеті виділено близько 1,6 мільярда доларів. І гіперзвукові ракети «Тип-12», які після модернізації зможуть вражати цілі на відстані близько тисячі кілометрів, тобто залишаючи Японію поза зоною досяжності для удару у відповідь.
У Токіо сьогодні міркують так: «Дивіться, як поводиться режим у Росії. Немає жодних гарантій, що інший режим у Китаї не поведеться так само і не нападе на спірний архіпелаг Сенкаку у Східно-Китайському морі, який знаходиться під нашим контролем. Тому наш щит потрібно змінити на спис і якнайшвидше». Що в Токіо роблять просто рекордними для політики темпами.
А спис – штука така. У кого він є, той постійно відчуває спокусу його випробувати. Що цілком у дусі самураїв, який зараз активно відроджується в японській правлячій еліті.