Туреччина перебудовує свій політичний курс із одночасно високого рівня відносин із Росією та взаємодії зі США та ЄС у бік підтримки політики колективного Заходу.
Про це haqqın.az сказав турецький політолог, професор міжнародної політики Ільхан Узгель.
За його словами, президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган вже давно дає зрозуміти європейським лідерам, що Туреччина повертається до традиційного прозахідного курсу.
Тепер же Ердогану потрібно покращити неабияк зіпсовані з низки причин відносини із Заходом
«Наразі Туреччина зблизилася з Росією настільки, наскільки це було можливим, – каже політолог. – Однак подальше зближення з Москвою не обіцяє їй жодної користі. З огляду на важке економічне становище Туреччини російсько-турецький товарообіг протягом року зріс на 83 відсотка. Тепер же Ердогану потрібно покращити неабияк зіпсовані з низки причин відносини із Заходом. Не випадково відразу після перемоги на виборах Ердоган почав надсилати позитивні жести на адресу Брюсселя та Вашингтона. Анкара покладає великі надії на роль Заходу у порятунку турецької економіки та, головне, її фінансової системи».
Ільхан Узгель нагадав, що турецька економіка давно і міцно інтегрована до європейського економічного простору. А тому надії на розширення торговельно-економічних зв’язків, на великі західні інвестиції та зняття деяких санкцій щодо Туреччини дозволять Ердогану певною мірою виконати свою передвиборчу обіцянку та зупинити інфляцію.
«Що ж стосується пропозиції Туреччини відновити переговори про її вступ до ЄС в обмін на згоду не перешкоджати вступу Швеції до НАТО, то це привод, що ні до чого не зобов’язує, – вважає політолог. – ЄС не може розпочати переговори з Туреччиною, поки Анкара не виконала висунуті раніше умови. Та й Ердоган не дуже хоче вступати в ЄС, бо тоді йому доведеться взяти на себе певні зобов’язання, пов’язані з політичною сферою, правами людини та іншим. Тому питання про поновлення переговорів щодо вступу Туреччини до ЄС – лише привод, щоб продемонструвати західним партнерам лояльність Туреччини».
Узгель зазначає, що повернення Україні командирів ополчення «Азова» викликало різко негативну реакцію Росії, оскільки між Москвою та Анкарою була угода про те, що українці залишаться в Туреччині до закінчення війни. Водночас, жодних контрзаходів Росія в її сьогоднішньому важкому становищі вжити не може. «Зараз не 2015 рік, коли турецькі ВПС збили бомбардувальник Су-24М ВКС РФ у небі сирійської провінції Латакія, – каже Узгель. – Тоді Путін, як влучно зауважив один російський політолог, почав “бомбити Воронеж”, тобто карати власних громадян, закривши мільйонам росіян можливість відпочивати на курортах Анталії, припинивши імпорт турецьких овочів і фруктів і згорнувши діяльність турецьких будівельних компаній у Росії. Путіна немає нічого такого, ніж він міг би відповісти Ердогану. Думаю, на радість турецької влади, Путін не скористається запрошенням Ердогана і відмовиться від візиту до Анкари наступного місяця.
Нагадаю, що Ердоган зробив це запрошення одразу після того, як запросив до країни президента Зеленського. А запрошення Путіна було продиктовано продовженням зернової угоди, якою Ердоган дуже пишається, оскільки вона підвищила у світі його авторитет посередника. Але зараз Кремль не виявляє жодного інтересу до продовження угоди, оскільки не бачить у ній просування своїх інтересів. Але за такого розкладу і Туреччина не має особливого бажання приймати ініціатора кривавої війни в Україні, обтяженого до того ж рішенням Гаазького суду».
Експерт зазначає, що Росія перебуває у стані війни і затиснута у лещатах санкцій.
«Її зараз турбує питання виживання, а не санкції щодо Туреччини, – вважає політолог. – Тож Путіну зараз явно не до розриву відносин з Ердоганом. Думаю, на треку Москва-Анкара все збережеться як є. Що ж до передачі командирів «Азова», то їх лише п’ятеро і вони не зможуть зіграти особливої ролі в українському контрнаступі. Отже, порушена Туреччиною угода з Росією була суто символічним жестом, бажанням продемонструвати Європі, що Туреччина стала ближчою до Заходу, а також, що колишніх тісних відносин уряду Ердогана з Москвою вже не буде. Зауважте, що Ердоган заявив про підтримку вступу України до НАТО, хоча ніхто його не змушував позначати свою позицію. Було цілком зрозуміло, що доки йде війна, Україна в жодній формі не може стати частиною НАТО. Проте президент Туреччини висловив свою позицію з цього приводу, і це був прямий політичний меседж як Москві, так і Заходу».
За словами експерта, на боці України турецькі ліберали, демократи та інші політичні сили.
«Сфера політичного життя Туреччини — це складний клубок протиріч, ірраціональностей, де інтуїція найчастіше домінує над логікою та фактами», – наголосив експерт.
Глибокі огляди подій, експертні оцінки, прогнози та розбір ключових тенденцій у політиці, економіці, безпеці й суспільстві. Аналітичні матеріали та авторські висновки — читайте в розділі «Аналітика».