Наприкінці тріасового періоду звичайна папороть могла стати одним із головних чинників масштабних пожеж, які охопили величезні території Землі. Нове дослідження показало, що після глобального потепління саме ця рослина створила умови для безперервного поширення вогню протягом сотень тисяч років.
Про це пише Earth.com.
Геологи з Утрехтського університету дослідили зразки з чотирьох глибоководних свердловин у північно-західній Європі, щоб зрозуміти, що сталося під час масового вимирання близько 201 мільйона років тому.
Науковці дійшли висновку, що потужна вулканічна активність під час розпаду Пангеї підняла середню температуру на планеті майже на 10 градусів. Через це величезні хвойні ліси загинули, а їхнє місце швидко зайняли папороті.
За словами дослідників, папороті легко освоюють території після пожеж і добре пристосовуються до зруйнованих ґрунтів. Але згодом вони самі перетворюються на ідеальне паливо.
Під час аналізу викопного пилку вчені звернули увагу на незвично темний колір спор. Щоб перевірити свою гіпотезу, вони нагрівали сучасні спори в лабораторній печі за різних температур. Отримані відтінки повністю збіглися з кольором викопних зразків, що стало свідченням впливу масштабних пожеж.
Дослідники пояснюють, що густі зарості папороті під час тривалих посух висихали й утворювали суцільний шар легкозаймистої рослинності. Це сприяло регулярним низовим пожежам, які знову знищували екосистеми та допомагали папоротям ще активніше поширюватися.
Автори роботи наголошують, що ця давня історія має важливе значення і сьогодні. У багатьох регіонах світу інвазивні види папороті вже активно заселяють порушені екосистеми, легко переживають пожежі завдяки підземним стеблам і можуть підвищувати ризик нових загорянь.