Якби існувала дорога, що вела вертикально вгору, а автомобіль міг рухатися нею зі звичайною швидкістю, до умовної межі космосу можна було б дістатися менш ніж за годину. Таке порівняння використали науковці, щоб показати, наскільки тонкою є атмосфера Землі.
Про це повідомляє Space Daily.
Йдеться про лінію Кармана — умовну межу космосу, яка проходить на висоті 100 кілометрів. Саме після цієї позначки літальні апарати вже не можуть утримуватися в повітрі завдяки аеродинамічній підйомній силі.
Спочатку угорсько-американський інженер Теодор фон Карман визначив цю межу приблизно на висоті 84 кілометрів, однак згодом Міжнародна федерація авіаційних видів спорту округлила її до 100 кілометрів. Водночас NASA та Федеральне авіаційне управління США використовують нижчу позначку — 80 кілометрів — для присвоєння статусу астронавта.
Автори наголошують, що чіткої межі між атмосферою та космосом насправді не існує. Атмосфера поступово розріджується і зрештою переходить у сонячний вітер.
За даними NASA, близько 80% усієї маси атмосфери міститься в тропосфері, яка простягається приблизно до 12 кілометрів над екватором і до 8 кілометрів над полюсами. Ще 19% атмосфери припадає на стратосферу, де розташований озоновий шар. Разом ці два шари містять 99% усього повітря Землі.
Вище розташовані мезосфера та термосфера, де повітря настільки розріджене, що на висоті 100 кілометрів його густина приблизно в мільйон разів менша, ніж біля поверхні планети.
Щоб наочно показати масштаб, дослідники порівняли атмосферу зі шкіркою яблука. Якщо уявити Землю яблуком радіусом 4 сантиметри, то вся атмосфера до лінії Кармана матиме товщину близько 0,6 міліметра, а шар, придатний для дихання людини, — лише приблизно 0,075 міліметра.
Для порівняння, товщина яблучної шкірки становить від 0,1 до 0,4 міліметра. Таким чином атмосфера Землі виявляється приблизно такою самою або навіть тоншою.
Науковці наголошують, що саме цей тонкий шар робить життя на планеті можливим. Атмосфера захищає Землю від небезпечного сонячного випромінювання, забезпечує необхідний тиск, не дозволяє воді закипати за звичайних температур і щодня знищує десятки тонн метеоритного матеріалу ще до того, як він досягне поверхні.
Для порівняння автори наводять інші планети Сонячної системи. Місяць практично не має атмосфери, атмосфера Марса становить лише близько 1% від земної, а на Венері вона приблизно у 90 разів щільніша й створює умови, за яких на поверхні може плавитися свинець.