Homo floresiensis, яких через невеликий зріст називають людьми-«хоббітами», могли виживати зовсім не так, як вважали раніше. Нове дослідження поставило під сумнів версію про те, що вони полювали на великих тварин і користувалися вогнем.
Про це повідомляє CNN.
Homo floresiensis жили на індонезійському острові Флорес приблизно між 190 і 50 тисячами років тому. Їхні рештки археологи виявили у 2003 році в печері Ліанг-Буа. Ці гомініни були близько одного метра заввишки, а їхній мозок лише трохи перевищував за розміром мозок шимпанзе.
Раніше знайдені поруч кам’яні знаряддя та кістки вимерлих стегодонів вважали доказом того, що «хоббіти» самостійно полювали на великих тварин. Обпалені кістки також сприймали як свідчення використання вогню.
Однак нове дослідження пропонує іншу версію. Команда палеоантропологині Елізабет Грейс Вітч проаналізувала кістки стегодонів і порівняла сліди на них із порізами від кам’яних знарядь та укусами комодських варанів.
Для цього вчені провели експеримент у зоопарку Атланти, де комодський варан на ім’я Рінка поїдав тушу кози. Після цього дослідники виконали 3D-сканування кісток і порівняли отримані пошкодження зі знахідками з печери Ліанг-Буа.
Результати показали, що більшість слідів на кістках стегодонів більше схожі саме на укуси комодських варанів. Водночас порізи від кам’яних інструментів Homo floresiensis виявилися переважно на менш цінних частинах туш.
На думку авторів роботи, великі ящірки спочатку вбивали стегодонів, а люди-«хоббіти» приходили вже після хижаків і зрізали залишки м’яса за допомогою кам’яних знарядь. Таким чином вони могли харчуватися, майже не ризикуючи під час полювання.
Дослідники також перевірили гіпотезу про використання вогню. Вони дослідили близько 4500 кісток гризунів, знайдених у тій самій печері, але не виявили жодних слідів обпалення. На кістках стегодонів також не знайшли ознак впливу вогню.
Науковці припускають, що поодинокі обпалені кістки з верхніх археологічних шарів належали вже до періоду, коли печеру заселили Homo sapiens близько 46 тисяч років тому — після зникнення Homo floresiensis і стегодонів.
За словами дослідників, люди-«хоббіти», ймовірно, харчувалися сирим м’ясом, яке залишалося після комодських варанів, а також рослинами та комахами. Це свідчить, що еволюція різних представників роду Homo могла відбуватися різними шляхами, а не за єдиним сценарієм.
Керівник досліджень походження людини в Музеї природознавства Лондона Кріс Стрінгер, який не брав участі в роботі, зазначив, що нові дані підтримують версію про походження Homo floresiensis від більш давньої та примітивної гілки Homo, а не від Homo erectus.
Раніше генетичні дослідження також показали, що сучасні пігмеї острова Флорес не мають слідів схрещування з Homo floresiensis, хоча походять від населення Східної Азії та Південно-Східної Азії й успадкували гени неандертальців і денисівців.