Верховний Суд роз’яснив, що банк не може автоматично виселити родину із заставного житла, навіть якщо нерухомість уже перейшла у його власність. Особливий захист діє, якщо в будинку проживає малолітня дитина.
У центрі справи опинився будинок, який був переданий у заставу за кредитом ще у 2006 році. Позичальник отримав 70 тисяч доларів, а того ж дня сторони уклали іпотечний договір.
Після невиконання зобов’язань право власності на будинок перейшло до банку. Однак у помешканні залишилася жити родина позичальника, серед якої була малолітня дитина.
Банк звернувся до суду з вимогою про виселення. Проте суди першої та апеляційної інстанцій відмовили, оскільки фінансова установа не змогла довести, що будинок був куплений саме за кредитні кошти.
Верховний Суд підтримав цю позицію. Судді наголосили, що право на житло захищається Конституцією України, а примусове виселення можливе лише за чітко визначених законом умов.
Ключовим у таких справах є походження коштів на придбання нерухомості. Якщо банк не доведе, що саме кредитні гроші пішли на купівлю житла, мешканців не можна виселити без надання іншого постійного житла.
Окремо суд звернув увагу на присутність дитини. Наявність малолітньої особи в будинку потребує додаткового правового захисту, і цей фактор також враховується під час розгляду подібних справ.