Південний відрізок фронту може перетворитися на нову гарячу точку війни. Поки бої на більшості напрямків залишаються статичними, удари українських дронів по російській логістиці створюють для окупантів дедалі більші проблеми з постачанням – і найсильніше це б’є по Криму та сухопутному коридору до нього.
Як передає “Хвиля”, про це у новому відео розповів військовий аналітик Андерс Пак Нільсен.
Аналітик виділяє три типи безпілотної війни, яку веде Україна. Перший – це “стіна дронів” на глибину до 20 кілометрів від лінії зіткнення, де малі FPV-дрони полюють на окрему піхоту й техніку. Зона настільки насичена безпілотниками, що пересуватися непоміченим майже неможливо.
“Більшість російських солдатів, які гинуть, роблять це під час зустрічі зі стіною дронів на лінії фронту”, – сказав Нільсен.
Другий тип – глибокі удари по російській території на відстань до 2000 кілометрів. Тут ціллю стають нафтопереробні заводи та підприємства військового комплексу. Сам Нільсен називає їх стратегічними авіаударами, мета яких – підірвати воєнну економіку РФ.
Але саме третій тип зараз виходить на перший план – його аналітик пропонує називати тактичними ударами. Це удари на дистанції приблизно від 20 до 150-200 кілометрів – там, куди вже не дістають FPV-дрони “стіни”, але де зосереджена російська логістика й командні пункти. Українські військові говорять про прагнення влаштувати росіянам “логістичний локдаун”.
Різниця між стратегічними та тактичними ударами – у меті. Перші мають унеможливити для Росії виробництво достатньої кількості техніки та боєприпасів. Другі – не дати довезти вже вироблене до солдатів на передовій.
Через ці удари російські підрозділи відчувають дефіцит постачання на багатьох ділянках, але найсильніше – на півдні, уздовж так званого сухопутного коридору до Криму. Причина в тому, що шляхів постачання тут небагато. Війська на південному фронті можуть отримувати вантажі лише з трьох напрямків: з Криму, уздовж узбережжя з російської території та морем через Азовське море.
Сам Крим уже фактично випав із ланцюга постачання. Україна вразила і міст через Керченську протоку, і пороми, які мали його замінити. Після останньої атаки міст закрили для вантажівок і потягів – залишився рух тільки для легкого транспорту, що робить його як маршрут постачання майже непридатним. Пороми здебільшого простоюють.
“Сьогодні Крим не є джерелом постачання для солдатів на фронті. Навпаки, його самого доводиться постачати через сухопутний коридор”, – пояснив аналітик.
Під ударом і морські перевезення. Росіяни можуть користуватися двома портами – у Маріуполі та Бердянську, але Україна почала активно бити по суднах і в портах, і в морі. На дорогах ситуація не краща: безпілотники масово полюють на військову техніку та вантажівки, особливо на трасі М14 від Маріуполя до Миколаєва. Деякі російські коментатори назвали її “дорогою смерті” через велику кількість знищених вантажівок.
Спробу побудувати в цьому районі залізничне сполучення Україна теж зривала ударами. Наслідок – відчутний дефіцит пального у Криму.
На думку Нільсена, Херсонщина та західна частина Запорізької області – найвразливіші з окупованих територій, бо тамтешні війська повністю залежать від постачання, яке раптом стало хитким. За останні місяці просування росіян на фронті здебільшого зупинилося, а подекуди Україна навіть повернула частину території.
Аналітик нагадує, що саме тут у 2023 році Україна планувала головний результат контрнаступу – перерізати сухопутний коридор і розділити окуповані території навпіл. Тепер схожого ефекту вдається досягати дронами.
Нільсен припускає, що більш нагальне питання – не повернення Криму, а можливі дії в західній частині Запорізької області. Україні не довелося б просуватися надто далеко від нинішньої лінії фронту, щоб поставити росіян перед дилемою: захищати Мелітополь чи Запорізьку атомну електростанцію. На його думку, у такому разі росіяни радше пріоритезували б Мелітополь – а отже, не виключено, що з часом Україна могла б отримати шанс повернути контроль над АЕС.
Росіяни, звісно, не дозволять робити це безперешкодно й шукатимуть контрзаходи, щоб стабілізувати ситуацію. Але південь варто пильно відстежувати – він може стати однією з гарячих точок найближчого періоду.