Палеонтологи оголосили про відкриття незвичайного родича сучасних крокодилів, який жив понад 200 мільйонів років тому. Давня рептилія мала дзьоб замість зубів, пересувалася на двох ногах і зовні більше нагадувала динозавра, ніж крокодила.
Про це повідомляє Discover Wildlife.
Новий вид отримав назву Labrujasuchus expectatus. Його рештки виявили в штаті Нью-Мексико на території відомого палеонтологічного району Ghost Ranch.
Назва перекладається як «крокодил-відьма». Вона походить від старої іспанської назви місцевості — Ranchos de los Brujos, що означає «Ранчо відьом».
За словами дослідників, істота зовні дуже нагадувала орнітомімозаврів — двоногих динозаврів із довгими ногами. Як і вони, Labrujasuchus пересувався на двох кінцівках та мав беззубий дзьоб.
Водночас науковці наголошують, що ця тварина не була динозавром. Вона належала до гілки архозаврів, яка згодом дала початок сучасним крокодилам.
«Попри свою поверхневу схожість із пізнішими динозаврами, Labrujasuchus належить до гілки архозаврів, яка дала початок крокодилам», — зазначають автори дослідження.
Новий вид відносять до групи шувозаврів — рідкісних двоногих архозаврів, які мешкали на території сучасних США у пізньому тріасі приблизно від 235 до 201 мільйона років тому.
Провідний автор роботи Алан Тернер пояснив, що ця знахідка є ще одним прикладом конвергентної еволюції, коли різні групи тварин незалежно одна від одної приходять до схожих форм будови тіла.
«Ми бачимо, що багато успішних стратегій сучасних тварин і непташиних динозаврів уперше з’явилися ще в тріасі, і шувозаври є чудовим прикладом такої конвергентної еволюції», — зазначив учений.
Labrujasuchus став лише п’ятим відомим науці представником шувозаврів. Водночас він допоміг заповнити важливу прогалину між двома раніше знайденими видами цієї групи.
Саме тому видова назва expectatus перекладається як «очікуваний». Палеонтологи давно припускали існування подібної проміжної ланки, але лише тепер отримали її підтвердження у вигляді викопних решток.
Співавтор дослідження Нейт Сміт наголосив, що ця знахідка демонструє принцип роботи палеонтологічного літопису, коли нові відкриття допомагають поступово відновлювати відсутні ланки еволюційної історії.