В Україні триває загальна мобілізація, але не всі військовозобов’язані підлягають призову. Зокрема, чоловіки з інвалідністю мають законне право на відстрочку від служби.
Згідно із законодавством, незалежно від групи інвалідності, таких осіб не можуть мобілізувати примусово. Військова служба для них можлива лише за власним бажанням — тобто на добровільній основі. Це означає: сама по собі інвалідність — достатня підстава, щоб не потрапити на фронт. Але є важлива деталь — відстрочку потрібно оформити офіційно.
Окремий бонус: люди з інвалідністю мають право перетинати кордон, якщо можуть підтвердити свій статус документами.
Коли все ж можуть виникнути проблеми
Попри чіткі норми закону, існують ситуації, коли людина з інвалідністю ризикує втратити захист від мобілізації.
Перша і найпоширеніша — повторна медична комісія. Деякі групи інвалідності, особливо третя, не є довічними і потребують регулярного підтвердження. Якщо лікарі вирішать, що стан здоров’я покращився, статус можуть скасувати. А разом із ним зникає і відстрочка.
Друга ситуація — банальна, але критична: відстрочка не оформлена. Інвалідність дає право на неї, але не працює автоматично. Якщо людина не подала документи, у ТЦК можуть просто не знати про її стан і надіслати повістку.
Оформити відстрочку можна через ЦНАП або застосунок “Резерв”. І це той випадок, коли “потім зроблю” може дорого коштувати.
Добровільна служба — теж варіант
Ще один сценарій — служба за власним бажанням. Люди з інвалідністю можуть підписати контракт із ЗСУ. Найчастіше це стосується осіб із третьою групою, оскільки їхній стан здоров’я дозволяє виконувати частину військових завдань.
Що важливо знати тим, хто вже служить
Якщо військовий отримує інвалідність уже під час служби, він має право подати рапорт на звільнення за станом здоров’я. І це — законна підстава завершити службу.
Формально нічого нового: людей з інвалідністю не мобілізують примусово. Але в реальному житті все впирається в документи і бюрократію.
Не підтвердив статус — втратив відстрочку. Не оформив її — можеш отримати повістку. І ось тут починається не теоретичне право, а дуже практична реальність.