Трагічна катастрофа американського літака-заправника KC-135 Stratotanker у західному Іраку, що сталася 12 березня 2026 року, підсвітила суперечливе рішення Пентагону. Як з’ясувалося, усі шість членів екіпажу, які загинули під час операції «Епічна лють», не мали на борту парашутів.
AFSO 21: парашути як «застарілий актив»
Рішення прибрати парашути з літаків KC-135 було прийняте ще у 2008 році в межах програми підвищення ефективності AFSO 21. Тоді керівництво Повітряних сил США вирішило, що утримання, регулярна перевірка та навчання екіпажів користуванню парашутами забирають забагато часу та коштів.
Військові аргументували це тим, що KC-135 — це великий транспортний літак, який рідко потрапляє в аварії. Можливість успішного десантування з такого судна вважалася «надзвичайно низькою», тому парашути визнали непотрібною вагою та економічним тягарем.
Конструктивні особливості та реальність катастрофи
Колишні пілоти зазначають, що навіть якби парашути були на борту, покинути KC-135 у повітрі — надскладне завдання. Єдиний відносно безпечний вихід розташований у хвостовій частині біля місця оператора штанги дозаправлення, а кабіна пілотів взагалі не обладнана катапультами.
Замість засобів порятунку в салоні встановили внутрішні страхувальні ремені, які призначені лише для утримання членів екіпажу всередині у разі розгерметизації дверей. У ситуації mid-air collision (зіткнення в повітрі), яка сталася 12 березня, ці ремені виявилися марними.
Ціна «ефективності» у війні з Іраном
Іронія ситуації полягає в тому, що за тиждень до цього в Кувейті були збиті три винищувачі F-15E. Завдяки наявності систем катапультування всі шість пілотів вижили та успішно приземлилися. Екіпаж KC-135, виконуючи бойове завдання в умовах реальної війни, такої можливості був позбавлений.
Наразі Пентагон підтвердив загибель усіх шістьох військових: серед них майор Джон А. Кліннер та капітан Аріана Г. Савіно. Цей інцидент знову підняв хвилю дискусій щодо того, чи доречна подібна економія на безпеці в умовах активних бойових дій.