Підводний флот Тегерана, який роками вважали головним козирем у протистоянні за контроль над Ормузькою протокою, фактично перестав існувати як бойова одиниця. Під час масштабної операції «Епічна лють» ударні сили США та Ізраїлю зуміли паралізувати іранські субмарини класу «Кіло», які за свою надзвичайну малопомітність отримали в НАТО прізвисько «Чорна діра».
Про те, як гордість іранських ВМС перетворилася на нерухомі мішені прямо біля причалів, повідомляє Експерт із посиланням на аналітику оборонного видання 19FortyFive та дані Пентагону.
Пастка в порту: як американці вирахували іранських «невидимок»
За словами військових експертів, успіх операції забезпечило повне домінування союзників у повітрі, що дозволило методично нищити морську інфраструктуру Ісламської Республіки. Голова Об’єднаного комітету начальників штабів США генерал Ден Кейн підтвердив, що станом на 10 березня 2026 року щонайменше один підводний човен — ймовірно, флагман IRIS «Тарек» — був уражений точним ударом безпосередньо в доку порту Бандар-Аббас.
Ситуація для Тегерана виявилася катастрофічною: на момент початку активних бойових дій усі три наявні субмарини класу «Кіло» проходили плановий ремонт або модернізацію. Супутникові знімки зафіксували, що американські та ізраїльські сили застали «Чорні діри» в розібраному стані, позбавивши їх будь-якого шансу на занурення чи контратаку. Найбільша підводна загроза регіону, на яку Іран покладав надії у блокуванні світових торгових шляхів, згоріла, навіть не виходячи в море.
Радянський спадок та санкційний зашморг
Ці дизельно-електричні субмарини були придбані у Росії ще в 1990-х роках і базувалися на радянських технологіях 70-х років. Попри поважний вік, човни «Тарек», «Нух» та «Юнес» залишалися небезпечними завдяки здатності нести 18 важких торпед та морські міни, що робило їх ідеальними мисливцями в мілководді Перської затоки. Проте технічний стан флоту підточили багаторічні міжнародні санкції, які заблокували доступ до критично важливих запчастин та систем навігації.
Через брак комплектуючих іранські інженери роками намагалися самотужки латати старі корпуси, що лише подовжувало перебування човнів у доках і зробило їх ідеальними цілями для сучасних ракет. Аналітики впевнені, що навіть якщо окремі субмарини технічно вціліли після перших хвиль атак, вони не зможуть вийти на бойове чергування в умовах тотального контролю США над акваторією, що фактично означає кінець підводних амбіцій Тегерана в цій війні.
