Учені заявили про те, що органічні молекули, які виявили в породі на Марсі, не можна пояснити тільки небіологічними процесами. За словами дослідників, “розумно припустити”, що живі організми могли утворити ці незвичайні органічні молекули, повідомляє Live Science.
У березні 2025 року вчені повідомили про відкриття найбільших органічних молекул, коли-небудь знайдених на Марсі. Довгі ланцюжки з вуглецю і водню можуть бути фрагментами жирних кислот, які часто утворюються в результаті біологічних процесів.
Під час нового дослідження вчені вивчили шляхи, якими ці молекули могли утворитися. Використовуючи математичне моделювання, інформацію з марсохода Curiosity і дані нещодавніх експериментів з радіолізу, які оцінюють, як молекули руйнуються під впливом радіації, дослідники відмотали час на мільярди років назад, щоб екстраполювати, наскільки поширеними могли бути ці молекули, коли вони вперше утворилися.
Під час дослідження вчені вивчали органічні молекули, які називаються алкани. Їх знайшли в камберлендському аргіліті — дрібнозернистій осадовій породі, яка утворилася на дні стародавнього марсіанського озера під назвою Єллоунайф-Бей. Марсохід Curiosity вперше пробурив цей камінь ще в 2013 році, але вчені знайшли ці великі молекули приблизно рік тому, коли нагріли породу до 1100 градусів Цельсія в пошуках амінокислот. Але замість цього вони виявили сліди найбільших органічних молекул, коли-небудь знайдених на Марсі.
У недавньому дослідженні вчені повернули час назад для цього зразка, екстраполювавши, наскільки поширеними були ці молекули мільярди років тому, коли вони утворилися в аргіліті. Вміст алканів у зразку становить від 30 до 50 частин на мільярд (ppb), але камберлендський аргіліт піддавався впливу суворих умов радіації на поверхні Марса протягом приблизно 80 мільйонів років. У результаті його органічні речовини розклалися під впливом багатовікового бомбардування енергетичними частинками з Сонця і з Всесвіту в цілому.
Використовуючи результати попередніх експериментів з радіолізу як орієнтир, дослідники розрахували, що “консервативний” початковий вміст алканів, або жирних кислот, з яких вони утворилися, становив у діапазоні від 120 до 7700 ppb.
Вчені вивчили різні небіологічні процеси, які могли б утворити ці молекули. З усіх можливих сценаріїв можливим виявилося тільки утворення молекул у гідротермальних системах Марса, звідки їх потім було винесено на поверхню водними, багатими на органічні речовини рідинами.
Але у зразку з Камберленда вчені знайшли інші молекулярні речовини, які мали біологічне значення. До них належать глинисті мінерали, що утворюються за присутності води, поживні нітрати — тип вуглецю, пов’язаний з біологічними процесами, і сірка, яка допомагає зберігати органічні молекули.
У Кратері Гейле, де розташована затока Єллоунайф, упродовж мільйонів років існувала вода, що, ймовірно, дало хімічним процесам, які сприяли формуванню життя, достатньо часу для змішування і поєднання безлічі молекул.