Гравітація на нашій планеті — це не стала величина, як багато хто звик вважати. Виявляється, у надрах Землі відбуваються процеси, які здатні буквально перерозподіляти воду в океанах. Під крижаним панциром Антарктиди дослідники виявили особливу зону, яку охрестили «гравітаційною дірою». Ця геологічна аномалія бере свій початок ще з часів, коли планетою блукали динозаври, і її вплив на сучасний світ важко переоцінити.
Як інформує видання popsci, науковці дали цій зоні офіційну назву — Антарктичний геоїдний мінімум. У цьому регіоні сила тяжіння відчутно слабша, ніж в інших куточках світу. Через таку особливість рівень води навколо крижаного континенту значно нижчий за середні показники. Океанічні маси просто «втікають» туди, де гравітаційне притягання є потужнішим, що створює унікальний рельєф водної поверхні планети.
Секрети земних надр
Для того щоб зазирнути вглиб планети, фахівці використали дані про землетруси як своєрідний сканер. Як пояснює геофізик з Університету Флориди Алессандро Форте, сейсмічні хвилі дозволили створити детальну тривимірну модель внутрішньої будови Землі. Це дослідження, результати якого з’явилися у журналі Scientific Reports, нагадує комп’ютерну томографію величезних масштабів, де замість рентгенівських променів працюють коливання земної кори.
Завдяки цифровому моделюванню вчені змогли відтворити події 70-мільйонної давнини. З’ясувалося, що гравітаційна аномалія почала активно посилюватися в період від 30 до 50 мільйонів років тому. Цей етап дивовижним чином збігається з часом активного формування льодовикового щита Антарктиди. Отже, процеси, що відбувалися глибоко в мантії, прямо вплинули на те, яким ми бачимо континент і глобальний клімат сьогодні.
Кліматичний вирок чи підказка
Розуміння таких глибинних механізмів є критично важливим для прогнозування майбутнього Землі. Вчені переконані, що стабільність льодовиків і рівень Світового океану залежать не лише від температури повітря, а й від того, що відбувається в самому серці планети. Гравітаційні зміни впливають на щільність льоду та кислотність води, що запускає ланцюгову реакцію в усій екосистемі.
Наступним кроком науковців стане детальне вивчення прямого зв’язку між мантійними потоками та швидкістю танення льодовикових масивів. Це допоможе людству краще підготуватися до змін рівня моря, адже внутрішні сили Землі діють повільно, але невблаганно. Навіть такі деталі, як перші експедиції з хаскі наприкінці XIX століття або виживання унікальних комах у льодах, тепер розглядаються в контексті глобальної еволюції надр.