Тема самовільного залишення частин (СЗЧ) в українському війську останнім часом набула гострого розголосу, проте реальна статистика розбігається із суспільними стереотипами. Народний депутат та член профільного комітету ВРУ Федір Веніславський розвіяв міф про те, що лави армії залишають переважно виснажені роками боїв ветерани. За його словами, ситуація має зовсім інший характер.
Аналіз випадків порушення дисципліни показує, що основна маса правопорушень припадає на осіб, які лише нещодавно приєдналися до лав ЗСУ. пише Експерт з посиланням на інтерв’ю Федора Веніславського.
Новобранці проти ветеранів: несподівана статистика
Веніславський наголосив, що твердження про масову втому досвідчених бійців як головну причину СЗЧ не підтверджується фактами. Кількість випадків залишення позицій серед тих, хто воює з перших днів повномасштабного вторгнення, залишається мінімальною. Натомість основний відсоток таких кроків здійснюють новомобілізовані громадяни, які ще не пройшли період адаптації до суворих реалій фронту.
Депутат пояснив, що причини вчинку новобранців часто мають комплексний характер. Це не завжди пов’язано з боягузтвом — велику роль відіграють сімейні негаразди, психологічна неготовність до служби, конфлікти всередині нових колективів або гостре відчуття соціальної несправедливості. Також суттєвим фактором є упереджене ставлення з боку окремих командирів, що демотивує солдатів на старті служби.
Політичні ігри навколо покарання
Парламент уже зробив кроки назустріч військовим, запровадивши механізм «першого прощення». Тепер воїни, які вчинили СЗЧ вперше, але добровільно вирішили повернутися, можуть зробити це без кримінальних наслідків та швидко стати до строю. Однак подальше посилення відповідальності за систематичні порушення стикається з серйозними перепонами у Верховній Раді.
Веніславський відверто заявив, що багато його колег-депутатів блокують жорсткі рішення, переймаючись власними рейтингами та майбутніми виборами. На думку нардепа, бажання сподобатися електорату заважає деяким політикам приймати вольові рішення, необхідні для збереження обороноздатності держави. Системний підхід до вирішення проблеми СЗЧ потребує не лише нових законів, а й покращення комунікації між командуванням та рядовим складом.