Американський реактивний літак XF-85 Goblin був “винищувачем-паразитом”, створеним для розміщення всередині бомбардувальників B-29 і B-36 і запуску для їх захисту на далеких дистанціях, коли винищувачам супроводу не вистачало дальності польоту.
Як пише 19fortyfive, цей крихітний літак, скиданий з трапеції, призначався для відбиття атак, повторного приєднання до бомбардувальника і повернення всередину за допомогою лебідки. Під час випробувань на модифікованому B-29 запуски працювали, але турбулентний повітряний потік робив повернення небезпечним, змушуючи здійснювати посадки на черево.
Відзначається, що відсутність шасі і обмежена дальність польоту зробили цю концепцію занадто складною. Після розвитку системи дозаправки в повітрі, потреба в Goblin зникла, і програма була завершена.
Літак XF-85 Goblin або “Паразитний винищувач”
“Головний” бомбардувальник B-29/B-36 повинен був нести XF-85 всередині бомбовідсіку, і якщо бомбардувальна формація піддавалася атаці ворожих винищувачів, Goblin спускався на трапеції і відпускався для боротьби з нападниками.
Після нейтралізації ворожих винищувачів Goblin повинен був повернутися до масивного B-36, прикріпитися до трапеції, щоб його підняли назад у бомбовідсік.
У 40-х роках льотчики-випробувачі успішно запускали XF-85, але турбулентність повітря під B-29 ускладнювала і робила небезпечним повернення на базу. Приблизно половина польотів на “Гобліні” закінчувалася аварійною посадкою на землю після того, як льотчик-випробувач не міг зачепитися за B-29.
Навіщо був розроблений X-85 “Гоблін”
На момент його розробки Друга світова війна добігала кінця, а холодна війна набирала обертів. Масивний 10-моторний (чотири реактивних і шість турбогвинтових) B-36 “Миротворець” міг літати до Москви і назад з баз в Англії, але без захисту він був би легкою мішенню для радянських винищувачів.
Передбачалося взяти з собою невеликі винищувачі і використовувати їх для захисту вразливих бомбардувальників у разі необхідності.
Ранні реактивні винищувачі тієї епохи мали дуже малу дальність польоту і не могли супроводжувати бомбардувальники до цілей і назад, тому альтернативою було включення винищувального супроводу в бомбардувальний стрій. Таким чином ВПС створювали власний авіаносець.
XF-85 Goblin був дуже маленьким – 4,5 м в довжину і мав розмах крил 6,4 м. Короткі, маленькі крила були спроектовані таким чином, щоб складатися вертикально і поміщатися в бомбовідсік B-36. Goblin важив всього 2 т.
Короткий Goblin мав малу дальність польоту і тривалість польоту всього годину і 20 хвилин. Але, будучи оснащеним турбореактивним двигуном, він розвивав максимальну швидкість 1046 км/год. Крейсерська швидкість “Гобліна” становила 362,1 км/год.
“Гоблін” був озброєний чотирма кулеметами M2 50 калібру.
Незважаючи на свої невеликі розміри, “Гоблін” мав катапультне крісло для пілотів на випадок надзвичайної ситуації або якщо його збиють. Хвостове оперення нагадувало “зайчачі вуха” і мало п’ятигранну конфігурацію.
XF-85 “Гоблін” не був призначений для посадки на злітно-посадкову смугу. У літака навіть не було шасі. Єдиний спосіб повернутися – це прикріпитися до бомбардувальника за допомогою трапеції.
У передній частині фюзеляжу літака був гак, і (теоретично) передбачалося, що він зачепить трапецію під бомбардувальником, прикріпиться до нього, а потім буде підтягнутий назад до бомбардувальника.
Половина випробувальних польотів закінчилася тим, що пілоти не змогли знову закріпитися на трапеції через турбулентність під бомбардувальниками B-29 і були змушені здійснити аварійну посадку.
Жоден XF-85 так і не був запущений або перенесений на B-36. Програма завершилася в кінці 1949 року, коли ВПС розробили систему дозаправки в повітрі звичайних винищувачів, яка показала великі перспективи, а проект XF-85 був скасований.