В Україні здійнялася хвиля занепокоєння через можливі зміни у правилах користування водою з приватних криниць і колодязів. У соцмережах та на сільських зборах активно обговорюють чутки про те, що держава нібито планує зробити таку воду платною, запровадити ліміти споживання або навіть зобов’язати людей встановлювати лічильники. Однак детальний аналіз законодавства та позиції експертів свідчить: реальних підстав для паніки наразі немає.
Поштовхом до суспільного резонансу стали законодавчі ініціативи, зокрема проєкт Закону №9020, який стосується посилення контролю за використанням надр. Втім, його головна мета полягає не в оподаткуванні селянських криниць, а в боротьбі з незаконним бізнесом. Йдеться про випадки, коли підприємці бурять глибокі артезіанські свердловини, масово видобувають підземні води для продажу або промислового виробництва і при цьому не сплачують жодних платежів до бюджету. Саме на такі обсяги і спрямована увага держави.
Для пересічних громадян, які використовують воду з власної криниці для побутових потреб, нічого не змінюється. Податковий кодекс України прямо передбачає, що рентна плата за користування надрами не стягується із землевласників, якщо підземні води видобуваються в межах їхніх ділянок для забезпечення потреб домогосподарства. Це право залишається чинним і жодних рішень про його скасування не ухвалювалося.
Окрему хвилю обговорень викликали чутки про можливе запровадження безоплатного ліміту споживання, умовні «два куби», а також про встановлення й опломбування лічильників на колодязях. Юристи наголошують, що реалізація таких ідей виглядає практично неможливою. Контроль мільйонів приватних криниць вимагав би колосальних бюджетних витрат, які значно перевищили б будь-які потенційні надходження. До того ж кожен колодязь є об’єктом приватної власності, і доступ до нього без згоди власника або рішення суду порушував би конституційні права громадян.
Додаткове обурення викликає аргумент про «вирівнювання умов» між містом і селом. Експерти підкреслюють, що міські жителі платять не за саму воду, а за послугу її очищення, транспортування та подачі мережами. Селянин же сам фінансує копання криниці, купує обладнання, обслуговує насос і сплачує за електроенергію. Тому вимога платити ще й ренту за воду сприймається як подвійне оподаткування.
Саме через це перші ж згадки про можливе «оподаткування криниць» викликали хвилю обурення у соцмережах. Люди вважають, що вода, добута власною працею для життєвих потреб, не може бути об’єктом додаткових зборів. Фахівці сходяться на думці, що ухвалення закону, який змусив би власників домашніх колодязів платити за воду, мало б серйозні соціальні наслідки. Тому наразі всі ці розмови залишаються на рівні дискусій і не становлять реальної загрози для гаманців українців.