-Біля узбережжя в регіоні Бретані французькі археологи знайшли масивну підводну стіну віком приблизно 7000 років. Вона простягається на 120 метрів і вважається найбільшою підводною спорудою, коли-небудь виявленою у Франції. Дослідники припускають, що конструкція могла бути рибною пасткою або дамбою та пов’язана з давніми міфами про затонулі міста, пише BBC.
Стіна, датована близько 5000 року до нашої ери, нині лежить під дев’ятьма метрами води, хоча під час її будівництва вона розташовувалася на береговій лінії острова Сен. Масштаб споруди свідчить про наявність організованої громади, здатної працювати з кам’яними блоками загальною масою 3300 тонн.
“Його збудувало дуже структуроване суспільство мисливців-збирачів, яке стало осілим, коли дозволяли ресурси. Або ж його зробила одна з неолітичних популяцій, яка прибула сюди близько 5000 року до нашої ери”, – припустив археолог Іван Пайллер.
Середня ширина стіни становить 20 метрів, а висота – два метри, і вздовж неї розташовані великі гранітні моноліти, виставлені паралельними рядами. Дослідники вважають, що спершу моноліти встановили на корінну породу, а вже потім навколо них вибудували основну конструкцію. Якщо споруда була пасткою для риби, то виступи могли підтримувати “сітку” з гілок для лову риби під час відпливу.
Археологи припускають, що стіна могла слугувати й захистом від підняття рівня моря, яке згодом і затопило поселення. Вона могла бути частиною суспільства кам’яної доби, зникнення якого могло стати підґрунтям місцевих легенд.
Дослідники додають, що технологічні навички тогочасних громад нагадують техніку спорудження бретонських менгірів. Проте ця стіна передує першим мегалітам на кілька століть.
Структуру виявив геолог Ів Фуке, коли вивчав карти морського дна, створені за допомогою новітніх радіолокаційних технологій. Він звернув увагу на неприродну пряму лінію довжиною 120 метрів, яка перетинала підводну долину.
Перші підводні обстеження археологи провели влітку 2022 року, але завершити картування вдалося лише взимку, коли водорості відмерли й відкрили доступ до кам’яної поверхні. Знахідку детально описали в Міжнародному журналі морської археології, де дослідники висунули гіпотезу про можливий зв’язок споруди з бретонськими легендами про затонулі міста, зокрема Іс, яке, за переказами, знаходилося неподалік у затоці Дуарнене.
“Цілком ймовірно, що залишення території глибоко вкорінилося в пам’яті людей. Затоплення, спричинене швидким підняттям рівня моря, а потім залишенням рибальських споруд, захисних споруд та місць проживання, мабуть, залишило незабутнє враження”, – підсумували дослідники.