В Україні знову загострилися дискусії щодо відповідальності чоловіків, які уникають мобілізації. На тлі триваючої війни та потреби у посиленні обороноздатності держава розглядає нові, значно жорсткіші механізми впливу на тих, хто свідомо не виконує свій конституційний обов’язок.
Одним із головних ініціаторів посилення відповідальності є член комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки та оборони Федір Веніславський, який наголошує: без дієвих заходів покарання держава не зможе ефективно проводити мобілізацію.
На думку народного депутата, відповідальність для ухилянтів має стати не лише адміністративною чи кримінальною, а й практично відчутною у повсякденному житті. Він переконаний, що чоловіки, які ігнорують виклики до ТЦК, повинні стикатися з реальними обмеженнями — зокрема, блокуванням банківських рахунків та забороною керувати автомобілем. Саме такі інструменти, на думку Веніславського, спонукатимуть ухилянтів нарешті виконати свій обов’язок перед державою.
При цьому він наголошує, що подібні механізми давно застосовуються в інших сферах. Наприклад, якщо громадянин має борги за комунальні послуги й не сплачує їх, маючи можливість це зробити, кошти на його банківських рахунках можуть бути заблоковані практично автоматично. За аналогією, зазначає депутат, ухилення від мобілізації — значно серйозніше порушення, але простих механізмів реагування на нього наразі не існує.
Водночас у Верховній Раді немає повної підтримки подібних ініціатив. Частина депутатів вважає такі заходи надмірними або сумнівними з точки зору конституційності та прав людини. Через це просування нових законодавчих норм відбувається повільніше, ніж очікувалося. Веніславський, однак, наполягає: у час війни держава не може дозволити собі лояльність до тих, хто ухиляється. За його словами, відмова виконувати конституційний обов’язок напряму впливає на обороноздатність країни, а отже й на безпеку кожного українця.
Депутат переконаний, що суспільство має усвідомити: мобілізація — це не вибір, а обов’язок, і закони повинні чітко визначати наслідки для тих, хто цей обов’язок ігнорує. Він підкреслює, що обмеження, які пропонуються, не є покаранням за відсутність бажання воювати, а механізмом спонукання виконати вимоги держави у воєнний час.