До того, як жирафи стали “хмарочосами савани”, еволюція ледь не довела їх до серцевого виснаження. Сьогодні вчені вважають, що довгі ноги з’явилися у цих тварин раніше за довгі шиї.
Як зазначає Vice, еволюційний процес, ймовірно, допоміг серцю жирафа впоратися з навантаженням через великий зріст. Дослідження показало, що серце жирафа працює значно інтенсивніше, ніж у будь-якої іншої ссавцевої тварини.
Вчені підрахували, що близько 16% енергії спокою серце жирафа витрачає лише на перекачування крові до мозку — майже вдвічі більше, ніж у тварин подібного розміру. Без довгих ніг, що піднімають серце, ці витрати зросли б до 21%, що могло б зробити життя жирафа надзвичайно важким.
Роджер Сеймур з Університету Аделаїди та Едвард Снеллінг з Університету Преторії створили комп’ютерну модель “елаффе” — гібрид жирафа й антилопи канна з короткими ногами та довгою шиєю. Модель показала екстремальний кров’яний тиск близько 286 мм рт. ст., тоді як у звичайного жирафа — 200 мм рт. ст. Це підтвердило, що довгі ноги значно знижують роботу серця для перекачування крові вгору.
Вчені зробили висновок: жирафи спочатку отримали довгі ноги, що, ймовірно, сприяло їх виживанню. Викопні рештки свідчать, що ця адаптація з’явилася близько 16 млн років тому. У ранніх жирафів ноги були довгі, а шиї — відносно короткі; пізніше види почали балансувати обидві характеристики. Це означає, що еволюція піднімала серце першою, даючи кровоносній системі час пристосуватися, перш ніж шия почала подовжуватися.
Проте еволюція має свої обмеження. Легені знаходяться поруч із серцем, і надто високий кров’яний тиск може спричинити просочування рідини в повітряні мішки, викликаючи задуху. Можливо, саме це пояснює, чому жодна наземна тварина не розвинула більш високе пряме тіло, ніж жираф.
Вчені підкреслюють, що жирафи створені з точністю, необхідною для виживання.
“Еволюція знайшла баланс, який дає змогу жирафам здійматися над деревами, не побоюючись відмови серця”, — підсумували дослідники.