Як жорстока працівниця скалічила майбутнього монарха Великої Британії, розповіла історикиня Емі Боїнгтон.
Принц Едвард і принц Джордж були двома старшими синами короля Георга V та його дружини Марії Текської. У родині хлопчиків називали Девід і Берті. За традиціями заможних сімей того часу, виховання принців було цілком покладене на плечі цілої команди нянь і медсестер. Принци насправді бачили своїх батьків лише двічі на день і така дистанція створила умови для зловживань своїм положенням персонала за зачиненими дверима дитячої кімнати.
Берті — другий син, якой в результаті став королем країни — постраждав найбільше. Пізніше він розповідав, що коли головна няня мала передати його матері чи батькові, вона нишком щипала його, щоб він заплакав, і тоді батьки одразу повертали його назад — тому знущання продовжувалися. Також було відомо, що няня позбавляла хлопчиків їжі, через що вони часто плакали, і всі думали, що це важкі діти, хоча насправді вони, ймовірно, просто були голодні.
Маленького Берті занедбалидо того стану, що він почав хворіти. Існує припущення, що саме це насильство призвело до появи в нього заїкання, яке пізніше стало відомим у фільмі «Король говорить!». Насильство над принцами тривало три роки й залишалося непоміченим батьками, адже вони майже не бачили своїх дітей.
Про погане поводження стало відомо лише тоді, коли до дитячої кімнати принців прийшла на роботу нова помічниця — Шарлотта Білл, більше відому як Лала. Вона була приголомшена побаченим і негайно розповіла матері, Марії Текській, після чого головну няню звільнили.
На зміну їй призначили Лалу — це сталося якраз перед народженням принцеси Мері. Відтоді діти мали значно щасливіше дитинство. Вони дуже любили Лалу, і пізніше вона доглядала молодшого сина королівської пари, принца Джона, який страждав на епілепсію.