Ілон Маск мріє колонізувати Марс, але виявився неспроможним захистити свої позиції навіть на Землі. Після конфлікту з Дональдом Трампом найбагатша людина світу стикнулася з жорсткою політичною реальністю: влада залишається у руках тих, хто контролює державні інститути.
Цей випадок — лише черговий приклад загальної закономірності, що повторюється у найрізноманітніших політичних системах — від демократій до автократій. Як зауважує оглядач The Financial Times Гідеон Рахман, зіткнення великих грошей і великої політики незмінно завершуються на користь останньої.
Гроші програють владі
Десятиліття глобалізації породили новий клас надбагатих підприємців — від китайського Джека Ма до російського Михайла Ходорковського, від американських техногігантів до нафтових магнатів Близького Сходу. Але коли ці фігури починали проявляти політичні амбіції або публічно критикувати владу — наслідки не забарилися.
Ходорковський у 2000-х вважався найвпливовішим бізнесменом Росії, але як тільки він почав фінансувати опозиційні сили — опинився у в’язниці на 10 років. У Китаї Джек Ма, після критики фінансових регуляторів, був усунений від публічності, а IPO його компанії Ant Group було зірване владою. В Саудівській Аравії принц Мухаммед бін Салман наказав заарештувати десятки мільярдерів і тримати їх у розкішному готелі Ritz-Carlton в рамках «боротьби з корупцією». Послання було очевидним: ніхто не вище монархії.
Маск — не виняток
Ситуація з Ілоном Маском і адміністрацією Трампа показала, що навіть у США, де діє принцип поділу влади, президент може використовувати інститути держави як зброю. Трамп публічно пригрозив Маску втратою федеральних контрактів за підтримку демократів. А його союзник Стів Беннон запропонував націоналізувати SpaceX і перевірити імміграційний статус мільярдера.
І хоча такі заяви здаються «непо-американськими», саме в цьому і полягає головна загроза — розмивання меж між законом, політикою і особистою помстою. Маск, попри вплив і капітал, змушений рахуватися з тим, що в політичній грі навіть мільярдер може стати розмінною монетою.
Деякі знайшли інший шлях
Втім, не всі багатії повторили долю Ходорковського. Частина з них обрали стратегію обережності. Наприклад, найбагатша родина Індії Амбані підтримує тісні зв’язки з прем’єром Нарендрою Моді, не вступаючи з ним у суперництво. У Мексиці Карлос Слім — олігарх, який не робить політичних заяв, але ефективно співпрацює з будь-якою владою. Він навіть реалізує інфраструктурні проєкти спільно з лівим урядом Лопеса Обрадора.
Ще один шлях — самому йти у владу. Сильвіо Берлусконі в Італії, Бідзіна Іванішвілі в Грузії, Дональд Трамп у США — усі вони використали своє багатство для входу в політичну еліту. Але навіть тут гарантій немає. Як показує історія, лояльність оточення, контроль над армією, судами та податковими органами — ось справжні гарантії безпеки. Не рахунки у банках.
Уроки для мільярдерів
Головний висновок з аналітики FT — мільярдери не мають реальної влади, якщо вони не контролюють державний апарат. І чим більше вони намагаються конкурувати з політиками, тим більше ризикують втратити все — від репутації до свободи.
Ілон Маск може вважати себе «господарем Всесвіту», але без підтримки Вашингтона він втрачає вплив навіть на Землі. А значить, час згадати урок, який уже вивчили Джек Ма і Михайло Ходорковський: влада — це не цифра в Forbes, а здатність ухвалювати рішення, від яких залежать інші.