На початку травня Беньямін Нетаньяху та Володимир Путін провели дружню телефонну розмову, приурочену до 80-ї річниці перемоги над нацистською Німеччиною. Попри ідеологічні розбіжності, їх об’єднує багато спільного: обидва позиціонують себе як борців із «нацизмом» — в Газі й в Україні, відповідно.
За даними The Guardian, ця вигадана риторика виправдовує масові вбивства цивільних, зростаючі втрати серед військових і стрімке погіршення репутації їхніх країн у світі.
Обидва лідери, на думку видання, занурили свої держави в глобальну ізоляцію. Війна — це їхній головний інструмент утримання влади. Вони грають на патріотичних почуттях, придушують опозицію, а іноземних критиків називають «русофобами», «терористами» або «антисемітами». Миру вони бояться, адже спокій означає кінець безкарності. Відносно них уже видано міжнародні ордери на арешт, і мирний час може відкрити шлях до судових процесів.
Нетаньяху та його ультраправі союзники продовжують заперечувати право палестинців на незалежну державу — право, яке колись підтримували засновники Ізраїлю. Путін тим часом відмовляється визнавати суверенітет України. Їхні мессианські концепції — «Великий Ізраїль» та «відновлена імперія» — базуються на расистських і націоналістичних поглядах.
Європейські лідери попереджають: якщо Путін залишиться безкарним, він рушить на Захід. А Нетаньяху вже розширив бойові дії на Ліван, Ємен і Сирію. За інформацією американської розвідки, він може готуватись до удару по Ірану, прагнучи зірвати перемовини між Тегераном і Вашингтоном щодо ядерної програми.
Усе це відбувається на фоні нерішучої позиції Дональда Трампа, який не усвідомлює, що і Нетаньяху, і Путін не зацікавлені у стабільному мирі. Вічна війна — їхній єдиний прийнятний сценарій, адже їхнє політичне виживання залежить від насильства. У випадку припинення бойових дій вони зіткнуться з гнівом суспільства і, ймовірно, з крахом політичної кар’єри. У Росії це можуть бути масові свідчення ветеранів про злочини на фронті, в Ізраїлі — нові вибори й кримінальне переслідування Нетаньяху за корупцію.
The Guardian зазначає, що саме через це обидва політики так бояться миру. І саме тому міжнародний тиск, у тому числі посилення підтримки України та санкцій проти Ізраїлю, є ключем до їх ослаблення. Теплі вітання, якими Путін і Нетаньяху обмінялись телефоном, не випадкові — нині вони потрібні один одному як ніколи.
Можливо, вони обговорювали, як нейтралізувати таких критиків, як лідер британської опозиції Кір Стармер. На думку Нетаньяху, жахливі теракти ХАМАС 7 жовтня дають йому право на будь-які дії — навіть незаконні. Він помиляється. А можливо, вони обговорювали, як впливати на Трампа — сфера, в якій обидва мають значний досвід маніпуляцій.
Цей трикутник Нетаньяху–Путін–Трамп сьогодні є головною перешкодою на шляху до миру — як на Близькому Сході, так і в Європі. Політична хаотичність першого президентського терміну Трампа переросла в ще більшу непослідовність під час його нинішнього впливу. Якщо США хочуть зупинити війни і завершити еру Нетаньяху та Путіна, вони мають скористатися своїм впливом у тісній координації з союзниками. Зараз цього не відбувається.
Під час свого останнього візиту до Перської затоки Трамп виглядав радше як нав’язливий торговий агент, а не як лідер супердержави. Йому бракує емпатії до жертв у Газі, і він із запізненням намагається стримати крайні дії ізраїльського прем’єра. Але це не означає, що він раптом став союзником Палестини. Після провалу своєї ідеї «Газа-Рив’єра» він просто втратив інтерес.
Якщо перемир’я в Газі буде відновлено і частина заручників звільнена, Трамп приписуватиме заслуги собі. Проте він продовжує озброювати й підтримувати крайніх правих в Ізраїлі, які використовують трагедію 7 жовтня, щоби просувати шовіністичну повістку, ігноруючи міжнародне право.
На українському напрямку ситуація не краща. Трамп зірвав спільний ультиматум від Великої Британії, Франції, Німеччини й Польщі щодо 30-денного перемир’я. Після розмови з Путіним він знову поступився, дозволивши Кремлю розколоти єдність Заходу.
Хоча Трамп починає розуміти межі власного впливу, він усе ще становить загрозу. «Трамп поводиться як шарлатан-лікар: помиляється в діагнозах і погіршує хворобу», — підсумовує The Guardian. Поки він самозакохано втручається в процес, Путін і Нетаньяху уникатимуть відповідальності. Найкраще, що Трамп міг би зробити — відійти вбік і передати дипломатичні ініціативи досвідченим фахівцям. А також остаточно дистанціюватися від двох людей, які стали символами нескінченної війни у наш час.
Головні рішення лідерів, дипломатія і геополітика — усе це в розділі «Світ».