Халід Джавед під час своєї подорожі з Мумбаї до села Тангкхул Нага в Маніпурі (Індія) вирішив провести експериментальний “цифровий детокс” і повністю відмовитися від телефону. Як розповів турист в есе для Business Insider, під час цього експерименту він зіткнувся з багатьма труднощами, однак також виніс для себе кілька несподівано цінних уроків.
Як зазначає Халід, перша година без телефону була “схожа на крок у безмовну порожнечу”.
“Не було Google Maps, щоб розшифрувати звивисті гірські стежки, і не було перекладача, щоб вести розмови діалектом Тангкхул у селі. Моє серцебиття підскочило, коли навалився туман, стираючи орієнтири. Я був загублений, самотній і повністю залежав від незнайомців і паперової карти”, – розповів він.
Однак місцеві жителі стали для нього компасом у подорожі, і навчили його “більше довіряти інтуїції”.
“Літня жінка накреслила маршрут на моїй карті пальцями, забрудненими вугіллям: “Йди за червоними молитовними прапорами, потім за козами”… На заході сонця я змінив алгоритмічну впевненість на людську інтуїцію і знайшов свій гостьовий будинок”, – ділиться він.
Пізніше він виявив, що і без телефону знаходить способи закарбувати спогади. Так, він вів щоденник при свічках, і, не маючи можливості робити знімки, замальовував побачені картини.
“Замість того, щоб за лічені секунди зробити десятки знімків долини з різних ракурсів, мені довелося сповільнитися і запам’ятати деталі… За іронією долі, мої “моменти Kodak” без телефону стали більш захопливими, ніж будь-яка відфільтрована фотографія”, – пише він.
При цьому він згадує випадок, коли до нього підійшла дівчинка-підліток і запитала, чи можу я зробити фотографію її сім’ї і розмістити її на Facebook. Єдиний доступ до інтернету в її сім’ї був за три години ходьби від міста.
“Це прохання мене спустошило. Ось я, романтизую свою “благородну” детоксикацію, в той час як вони бачать соціальні мережі та зв’язок як рятувальний круг до можливостей. Для них онлайн-пост має шанс стати вірусним, що може означати отримання стипендії або інших значущих ресурсів”, – пише він.
При цьому, зазначає Халід, що більше часу він проводив без телефону, то більше розумів, як йому пощастило мати його як спосіб навігації та зв’язку з друзями по всьому світу.
Водночас, на його думку, телефон легко може стати надто великою милицею і відволікаючим фактором.
“Я також заново відкрив для себе мистецтво очікування і сприйняття навколишнього світу – пильно з вікон поїзда, підслуховуючи розмови на ринку і дозволяючи своєму розуму блукати без екрану, щоб заглушити нудьгу”, – підсумовує він.