За останнє століття одне із найбільш популярних міст Європи – Венеція – опустилась під воду приблизно на 25 сантиметрів, а рівень моря, починаючи з 1900 року, піднявся ще на 30 см. Про це пише CNN.
«Для венеціанців острівне розташування міста століттями забезпечувало безпеку від вторгнення, але також створювало труднощі. Припливи стають дедалі вищими та частішими через посилення кліматичної кризи. А місто опускається приблизно на два міліметри на рік через регулярні просідання ґрунту», – зазначають журналісти.
Італійський уряд щороку витрачає мільйони євро на зведення бар’єрів для захисту від повені, щоб запобігти потраплянню надзвичайно високих припливів до лагуни міста. П’єтро Театіні, доцент кафедри гідрології та гідротехніки Падуанського університету, каже, що закачування води «глибоко під місто» підніме морське дно, на якому воно стоїть. Таким чином Венецію автоматично «підніме» вгору. Це дало б Венеції «два або три десятиліття перепочинку», йдеться у матеріалі CNN. Він вважає, що його система може підняти місто на 30 сантиметрів.
Суть ідеї полягає в тому, щоб використовувати технологію, аналогічну тій, що застосовують у Північній Італії для зберігання газу. Влітку, коли підземні сховища заповнюються, земля трохи піднімається, а взимку, під час відбору газу, опускається.
Ідея Театіні полягає в бурінні глибоких «свердловин» у 10-кілометровому кільці навколо міста.
«Наше завдання – не витягувати воду, а навпаки, закачувати її назад», – пояснив Театіні свою ідею, яка передбачає буріння близько 12 свердловин по периметру довжиною 10 км навколо Венеції. За рахунок цього рівень землі має поступово піднятися. Головне – запобігти прориву води на поверхню, у цьому допоможе товстий глиняний шар під лагуною. Щоб не викликати підземних поштовхів, підйом Венеції обмежать декількома десятками сантиметрів. За задумом ученого, місто ніби «плаватиме» на м’якій подушці з води, тоді як земля навколо залишиться стабільною.
Що сьогодні із захистом міста?
Сьогодні основним захистом міста від високих припливів є комплекс протипаводкових бар’єрів MOSE, які «піднімаються» з морського дна, щоб відрізати лагуну від Адріатики під час надзвичайно високих припливів.
Систему, яку вперше випробували у 2020 році, планували розробити ще у 1980-х роках, коли передбачалося, що бар’єри доведеться піднімати приблизно п’ять разів на рік. Але оскільки зміна клімату сприяє підвищенню рівня паводків, зараз картина зовсім інша. За останні 20 років припливи в лагуні не раз перевищували 110 сантиметрів – це фактично рівень, за якого паводок спричинити катастрофічні наслідки для міста.
Нагадаємо, Венецію може остаточно затопити до 2150 року. Такий результат дав один із сценаріїв, змодельованих у рамках міжнародного проєкту Національного інституту геофізики та вулканології.