Часом люди кажуть одне про одного: “ти світишся”. Зазвичай це метафора щасливого вигляду. Але вчені встановили, що живі істоти і люди зокрема справді випромінюють світло.
Як пише видання Science Alert, відповідну роботу провели дослідники з Університету Калгарі та Національної дослідницької ради Канади. Їхній незвичайний експеримент на мишах і листі двох різних видів рослин виявив прямі фізичні докази існування явища мітогенетичного випромінення або ж біофотону, що припиняється після смерті. Це означає, що всі живі істоти можуть буквально світитися здоров’ям, поки життя не покине їх.
Результати можуть здатися трохи дивними на перший погляд. Важко не пов’язати наукові дослідження біологічного електромагнітного випромінювання з розвінчаними твердження любителів паранормальних явищ про ауру, що оточує живі організми.
Більше того, навіть у теорії видимі довжини хвиль світла, що випромінюються біологічними процесами, повинні бути настільки слабкими, що їх легко затьмарює інтенсивне сяйво навколишніх електромагнітних хвиль у навколишньому середовищі. Також сильнішим виявляється теплове випромінювання, яке виробляться в процесі метаболізму. Це ускладнює дослідження явища біофотону.
Проте фізик з Калгарійського університету Вахід Саларі та його команда заявили, що спостерігали саме це — надслабке фотонне випромінювання (UPE). Воно вироблялось кількома живими тваринами у різкому контрасті з їхніми неживими тілами, а також явище спостерігали у кількох листках рослин.
Наука, що стоїть за біофотонами, сама собою є спірною ідеєю. Різні біологічні процеси явно генерують яскраві прояви світла у формі хемілюмінесценції. І протягом десятиліть спонтанне розсіювання світлових хвиль завдовжки від 200 до 1000 нанометрів реєструвалося в менш очевидних реакціях серед різних живих клітин, від тканин коров’ячого серця до бактеріальних колоній.
Серйозним претендентом на джерело цього випромінювання є ефект різних активних форм кисню, які живі клітини виробляють, коли піддаються стресогенним факторами, таким як вплив тепла, отрут, патогенів або нестачі поживних речовин. Наприклад, за наявності достатньої кількості молекул перекису водню такі матеріали, як жири та білки, можуть зазнавати трансформацій, котрі які запускають їхні електрони на високій швидкості і випускають один або два досить енергійні фотони, коли вони повертаються на місце.
Наявність засобів віддаленого моніторингу стресу окремих тканин у людей чи тварин або навіть серед культур чи зразків бактерій може надати технікам та медичним фахівцям потужний неінвазивний дослідницький чи діагностичний інструмент. Щоб визначити, чи можна масштабувати процес від ізольованих тканин до цілих живих суб’єктів, дослідники використовували електронно-помножувальні прилади із зарядовим зв’язком та камери із зарядовим зв’язком, щоб порівняти найслабші випромінювання від цілих мишей — спочатку живих, а потім мертвих.
Чотирьох знерухомлених мишей окремо поміщали в темний ящик і знімали протягом години, перш ніж їх приспали і знімали ще протягом години. Їх зігрівали до температури тіла навіть після смерті, щоби тепло не було змінною величиною. Дослідники виявили, що вони можуть уловлювати окремі фотони у видимій смузі світла, що вириваються із клітин миші до і після смерті. Різниця в кількості цих фотонів була очевидною, зі значним падінням UPE в період вимірювання після їхньої евтаназії.
Процес, проведений на листі крес-салату Таля (Arabidopsis thaliana) та карликового парасолькового дерева (Heptapleurum arboricola), показав схожі сміливі результати. Стрес рослин фізичними ушкодженнями та хімічними агентами надав переконливі докази того, що активні форми кисню насправді можуть бути причиною м’якого свічення. “Наші результати показують, що пошкоджені частини у всіх листках були значно яскравішими, ніж непошкоджені частини листя протягом усіх 16 годин візуалізації”, — повідомляють дослідники.
Наразі дослідники припускають, що спостереження явища вироблення фотонів клітинами, що перебувають у стані стресу, може в майбутньому сказати нам більше про наше власне здоров’я.